Україна пам’ятає: шлях до визволення крізь біль і мужність

година пам'яті

Щороку 28 жовтня ми вшановуємо пам’ять усіх, хто боровся за визволення української землі від нацистських загарбників під час Другої світової війни. Ця дата нагадує нам про важкий шлях до свободи, про мужність воїнів, стійкість мирних жителів і мільйони людських доль, обпалених війною.

Українська земля пережила страшні випробування: руйнування міст і сіл, втрату рідних, біль окупації та незліченні людські жертви. За кожною сторінкою історії стоять конкретні люди, їхні подвиги, надії та прагнення жити у вільній країні.

Сьогодні, коли Україна знову виборює свою незалежність, пам’ять про події минулого набуває особливого значення. Подвиг покоління, яке боролося проти нацизму, нагадує нам про ціну миру, силу людської гідності та важливість єдності перед обличчям небезпеки.

Ставківська бібліотека спільно з сільським клубом та односельцями вшанували пам’ять  полеглих хвилиною мовчання  та покладанням квітів до підніжжя пам’ятника.

Пам’ятаємо минуле. Шануємо тих, хто боровся за свободу. Віримо в мирне майбутнє України!

Пам’ять єднає покоління, а правда про історію живе в наших серцях.

 

 «Українська мова-сакральне поле перемоги»

Лінгвістичний експрес

«Новотвори – і свідомі, й несвідомі,

аби щасливі – це фермент у мові,

запорука її розвитку, цвіту й буяння»

- М.Рильський

      27 жовтня - День української писемності та мови!

    Українська мова – одна з найбагатших та наймилозвучніших мов світу. Вона походить від єдиного праслов’янського кореня, а не від давньоруської мови, що розділилася на українську, білоруську та російську мови. Формуватися українська мова почала ще у VI столітті, цей процес тривав до XVI століття. Отож твердження наших ненависних сусідів про єдиний народ хибне. Незважаючи на тортури та заборону російської імперії наша мова вистояла і піднялася, обʼєднавши весь багатонаціональний український народ у боротьбі за свободу і незалежність. Зараз наша мова - це найвища форма патріотизму, вона репрезентує наш народ у світі, є ореолом нації та етнічним кордоном!

     Слова з-під пера відомих українських літераторів, а нам в повсякденний вжиток:

Михайло Старицький вперше використав або надав сучасного значення словам - бойовище, байдужість, завзяття, знадливий, майбутнє, маєво, мрія, незагойний, пестливий, потужний, привабливий, приємність, страдниця, стуманілий, сутінь, темрява, чарівливий.

Іван Котляревський у поемі «Енеїда» вперше вжив слова: несамовитий, приміта, розтовкти, угамуватися.

Григорій Квітка-Основ’яненко – буденний, перемагати.

Тарас Шевченко є автором слів та термінів – високочолий, вогняний, мордування, почимчикувати, фортеця.

Олена Пчілка – мистецтво, переможець, променистий, нестяма, палкий.

Іван Нечуй-Левицький збагатив мову лексемами:  вигукування, квітник, самосвідомість, світогляд, сміливість, стосунок, перепона.

Леонід Глібов – бурмотати, пожовкнути, соромно.

Іван Франко створив та запровадив у мову лексеми:   привид, чинник, отвір, недвижно, невпинний, привід, припис, проблиск, поступ, свідоцтво.

Леся Українка є авторкою слів: провесна, промінь, невідборонно.

Пантелеймон Куліш ввів до літературної мови слова: вабити, зграя, злочинець, несвідомий, покора, послуга, почуття, рівність, обставина.

Павло Тичина вигадав поетичні неологізми: бистрозір, акордитися, весніти, віковіччя, дрібнота.

   До Дня української писемності та мови у бібліотеці представлено скарби українського слова: від рідкісних словників до сучасних видань ,що розкривають красу та силу нашої рідної мови. 

Говорімо українською!

Наша мова це - наша зброя!

Леся Українка говорила: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Адже територію можна відвоювати, а коли вмирає мова, то вмирає і нація.»

Тож цінуймо нашу мову, захищаймо наш генетичний код! Говорімо українською! Єднаймося і наближаймо нашу Перемогу!

 «Невичерпне джерело творчості»

Виставка ювілей

     Іван Багряний (справжнє ім'я — Іван Павлович Лозов’ягін; 1906–1963) — одна з найяскравіших і найдраматичніших постатей української літератури XX століття. Його життя — це готовий сюжет для пригодницького фільму, а творчість — маніфест незламності людського духу.

  Кредо життя: «Людина — це найвища цінність». Попри всі тортури та переслідування, Багряний вірив у гідність і свободу людини.

    Основні жанри: Роман, повість, поезія, публіцистика, політична есеїстика.

Найвідоміші твори: Романи «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огненне коло», памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?».

 Цікаві факти :

Майстер втечі та виживання: На початку 1930-х років за свої «контрреволюційні» вірші був заарештований НКВС та засланий на Далекий Схід. Звідти він утік, переховувався, але був знову схоплений. Досвід тайги та таборів пізніше став основою для його шедеврів.

Багатогранний талант: Багряний був не лише письменником, а й проілюстрував чимало власних книжок, мав хист маляра, працював журналістом і редактором.

Герой, який підкорив світ: Його пригодницький роман «Тигролови» (початкова назва — «Звіролови») перекладено багатьма європейськими мовами. Це історія про українця Григорія Многогрішного, який вистрибує із «ешелону смерті» в сибірській тайзі й не лише виживає, а й знаходить кохання та перемагає ворогів.

«Сад Гетсиманський» проти тоталітаризму: Це один із перших у світовій літературі романів про пекло радянських концтаборів і допитів (написаний раніше за «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина).

 Головна цитата:

«Ліпше битись біжучи, ніж жити гниючи».

(з роману «Тигролови»)

    Твори Івана Багряного читаються на одному подиху — у них є динамічний сюжет,  психологізм і надзвичайний патріотичний заряд. Вони дають відповідь на питання, звідки в українців береться сила чинити опір навіть найжорстокішим тоталітарним режимам.Його книги не втрачають своєї актуальності й продовжують відкриватися читачам різного віку.

 

 

 «На варті волі:від козаків до захисників»

(до Дня захисників і захисниць України  та дня українського козацтва)

Історичний екскурс

  Щорічно 1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць — свято мужності, самопожертви та незламності. Це день кожного, хто зі зброєю в руках тримає небо над нашою країною, хто рятує життя на передовій і в тилу, хто бореться за свободу нашого майбутнього.

    Українська історія — це багатовікова боротьба за свободу, гідність і право жити на своїй землі. У різні історичні періоди на захист Батьківщини ставали люди, для яких воля була не просто словом, а найвищою цінністю. Особливе місце в історичній пам’яті українського народу посідає козацтво. Запорозькі козаки були вправними воїнами, захищали українські землі від нападів ворогів, брали участь у визвольній боротьбі та створили унікальну військово-політичну традицію. Запорозька Січ стала символом козацької волі, мужності й самоорганізації. Минали століття, змінювалися держави, зброя та форми боротьби, але незмінним залишалося прагнення українців до свободи. У ХХ столітті захисниками України ставали військові, добровольці та представники українського визвольного руху. Сьогодні цю традицію продовжують сучасні захисники й захисниці України. Вони боронять незалежність, територіальну цілісність і майбутнє нашої держави.

  Від козацької шаблі до сучасної військової техніки — змінювалися часи, але незмінними залишаються мужність, відданість і відповідальність перед рідною землею.

 Завітайте до Ставківської бібліотеки-філії, щоб більше дізнатися про героїчні сторінки української історії, козацькі традиції та сучасних захисників України.

 На вас чекають книги, історичні матеріали та видання, які допоможуть глибше пізнати минуле й краще зрозуміти сьогодення.

 

     Слава захисникам і захисницям України! Вічна пам'ять тим, хто віддав життя за вільну Україну!

 «Голоси Бабиного Яру»

(до дня пам’яті трагедії Бабиного Яру)

Інформаційна хвилина пам’яті

   Є місця, які назавжди залишаються свідками людського болю. Одне з них — Бабин Яр у Києві.

   29–30 вересня 1941 року нацисти здійснили там масовий розстріл євреїв — мешканців Києва. За два дні було вбито 33 771 людину. Масові вбивства у Бабиному Яру тривали й надалі протягом нацистської окупації Києва у 1941–1943 роках. Жертвами стали також роми, військовополонені, українські націоналісти, підпільники, в’язні Сирецького табору та інші цивільні.

«Голоси Бабиного Яру» — це голоси тих, кого вже немає.

Це голоси дітей, матерів, батьків, літніх людей — звичайних мешканців Києва, чиє життя було знищене лише через їхнє походження, переконання або приналежність до певної групи.

Бабин Яр став одним із символів Голокосту та нацистської політики масового знищення людей. Бабин Яр — це не лише сторінка минулого. Це символ пам’яті, людської гідності та відповідальності перед майбутніми поколіннями. Сьогодні ми згадуємо загиблих не як безлику статистику, а як людей із власними іменами, родинами, мріями та життями.

Пам’ятати — означає не дозволити трагедії стати забутою.

Нехай мовчання сьогодні буде нашою молитвою за невинних.

Нехай пам’ять про Бабин Яр нагадує кожному поколінню про цінність людського життя, про небезпеку ненависті та про відповідальність за збереження миру.

Вічна пам’ять жертвам Бабиного Яру.

 

 

Про батьківський край у книг запитай

      Зіньківщина — наш рідний край, наша маленька батьківщина, земля з багатою історією, самобутньою культурою та славними людьми.

   Історія краю сягає сивої давнини. Археологічні знахідки свідчать про заселення території Зіньківщини ще в неолітичну добу. Край має пам’ятки скіфського та давньослов’янського часу, а його історія тісно пов’язана з козацьким минулим України.

    Особливе місце в історії Зіньківщини посідає Зіньків — давнє козацьке місто. Про минуле міста та краю розповідають численні краєзнавчі видання, у яких збережено відомості про визначних земляків, історичні події, культурні традиції та життя наших предків.

    Серед цінних видань — «Зіньківщина: історичний нарис» (2006), обсягом 640 сторінок, а також книга «Зіньків: від сивої давнини до наших днів». Ці книги допомагають глибше пізнати історію рідної землі.

   Цікавим джерелом знань про край є й книга «Історичні скарби Зіньківщини», а також видання «Зіньків та зіньківці у світлинах та нарисах», що знайомлять читачів з історією міста, його мешканцями та культурною спадщиною.

   Краєзнавча книга — це пам'ять поколінь. Гортаючи її сторінки, ми відкриваємо минуле своєї землі, дізнаємося про людей, які творили її історію, і краще розуміємо, чому варто берегти та примножувати спадщину рідного краю.

   Запрошуємо читачів відкрити для себе Зіньківщину у книгах — пізнавати, досліджувати та пишатися своєю малою батьківщиною.

 

 « Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»

 

Всеукраїнський патріотичний забіг

    29 серпня 2026 року, у День пам'яті захисників України, по всій країні відбудеться Всеукраїнський патріотичний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».

      Ставківська сільська бібліотека разом з Ставківським старостатом  долучилася до акції.

      Це не спортивні змагання, а спільна акція вдячності та пам'яті тим, хто віддав життя за нашу свободу, незалежність і майбутнє.

Кожен кілометр - це вдячність, кожен крок - шана Героям України!

Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них...

Пам'ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.