« Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»

 

Всеукраїнський патріотичний забіг

    29 серпня 2026 року, у День пам'яті захисників України, по всій країні відбудеться Всеукраїнський патріотичний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».

      Ставківська сільська бібліотека разом з Ставківським старостатом  долучилася до акції.

      Це не спортивні змагання, а спільна акція вдячності та пам'яті тим, хто віддав життя за нашу свободу, незалежність і майбутнє.

Кожен кілометр - це вдячність, кожен крок - шана Героям України!

Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них...

Пам'ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.

 

  Сьогодні Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, які віддали життя за нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

  Саме 29 серпня 2014 року сталася одна з найболючіших сторінок російсько-української війни — вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. російські війська порушили домовленості про «зелений коридор» і відкрили вогонь по українських колонах.

   Навколо були поля стиглих соняхів. Відтоді ця квітка стала символом Дня пам’яті — символом тих, чиє життя обірвалося заради життя України.

    Та 29 серпня ми згадуємо не лише Іловайськ. Ми згадуємо кожного і кожну, хто від 2014 року став на захист України й залишився у строю назавжди.

За кожним іменем — чиєсь недочекане «я вдома».

Чийсь син. Донька. Батько. Мати. Чоловік. Дружина. Друг…

Нехай сьогодні сонях буде не просто квіткою.

Нехай він буде знаком: ми пам’ятаємо, кому завдячуємо тим, що Україна живе.

Ставківська сільська бібліотека разом з жителями Ставківського старостату долучилися до вшанування пам'яті захисників, які віддали своє життя за Україну.

Світла пам’ять та вічна слава українським Захисникам! Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті та серцях!

 

«Іван Франко-дух,наука,думка,воля»

Виставка ювілей

    27 серпня Україна відзначає день народження видатного українського письменника, поета, перекладача, науковця та громадського діяча Івана Франка.

          Іван Франко — постать, яка назавжди увійшла в історію України як письменник, поет, драматург, перекладач, науковець, філософ і громадський діяч. Його багатогранна творчість стала невід’ємною частиною української культури та важливим чинником формування національної свідомості.

          У своїх працях Франко говорив про те, що залишається важливим і сьогодні: свободу, людську гідність, справедливість, освіту, відповідальність перед суспільством і любов до України. Він вірив у силу освіченої, свідомої людини та вважав працю основою розвитку держави.

         Образ Великого Каменяра став символом сили, витримки й невтомного руху вперед. Франко не лише творив, а й своїм життям показував приклад служіння українському народові та його майбутньому.

         170-річчя від дня народження Івана Франка — нагода знову звернутися до його творчості, почути його слово крізь десятиліття та переконатися, наскільки співзвучними сучасності залишаються його думки й прагнення.

          Пам’ять про Івана Франка — це наша можливість зберігати культурну спадкоємність, плекати українську ідентичність та передавати наступним поколінням цінності, за які він послідовно боровся своїм словом і працею.

         До цієї пам’ятної дати у Ставківській сільській  бібліотеці оформлено книжкову виставку, де читачі можуть ознайомитися з творами письменника, його життям і багатогранною творчістю.

       Запрошуємо завітати до бібліотеки та відкрити для себе Франка — великого українця, чиє слово не втрачає сили з часом!

«Міцніє у віках Незалежна Україна»

(35 років проголошення Незалежності України)

    Незалежність — це не просто дата в календарі. Сьогодні ми особливо добре знаємо, якою дорогою ціною вона дається.

   За неї стоять наші воїни. Рятують життя медики. Приходять на допомогу рятувальники. Навчають і бережуть майбутнє вчителі. А наші діти ростуть із вірою в країну, яка вистоїть.

     Ми різні, але Україна в нас одна. І доки ми тримаємося разом — нас не зламати.

   Нехай над кожним українським містом і селом майорить синьо-жовтий прапор. Нехай наші захисники повертаються додому живими. Нехай діти ростуть без сирен і страху. Нехай у наших домівках знову запанує мир. Нехай прийде день, коли над Україною буде лише мирне небо, коли всі наші повернуться додому, а слово «війна» залишиться тільки на сторінках історії.

    Ми тримаємося за руки, бо наша найбільша сила — у єдності.

    З нагоди 35-ої річниці Незалежності України у Ставківській сільській бібліотеці можна ознайомитися з книжковою  виставкою, на якій представлені сучасні видання, присвячені культурному розмаїттю України та питанням етнодержавного націєтворення. Виставка охоплює літературу, що висвітлює важливі події та досягнення нашої країни, зокрема історію боротьби за незалежність та культурну спадщину.

Живи, Україно. Квітни. Будь вільною. Назавжди.

З Днем Незалежності, рідна Україно! 

Вистоїмо. Відбудуємо. Збережемо. Переможемо.

 

 «Державний Прапор –святиня нашого народу»

(день Державного Прапора України)

Інформ-хвилинка

     Український прапор упізнають у будь-якому куточку світу. Він майорить над державними установами, його несуть наші захисники, піднімають на спортивних аренах і бережуть у родинах як особливу реліквію. Та шлях синього й жовтого кольорів крізь українську історію був довгим і непростим.

Звідки взялися синій і жовтий?

Поєднання цих кольорів має давнє коріння. Синій та золотий зустрічалися в геральдиці українських земель ще за часів Русі та пізніших князівств. Особливо відомий герб Галицько-Волинської держави — золотий лев на синьому тлі.

Протягом наступних століть синій і жовтий дедалі частіше з'являлися на гербах міст, земель, військових і громадських символах.

1848 рік — важлива сторінка історії

Під час революційних подій 1848 року у Львові український національний рух отримав потужний поштовх. Головна Руська Рада використовувала синьо-жовті барви, а над львівською ратушею з'явився синьо-жовтий прапор.

Відтоді ці кольори дедалі міцніше пов'язували саме з українським національним рухом.

Прапор Української революції

У 1917–1921 роках синьо-жовті прапори вже масово можна було побачити на українських маніфестаціях, військових заходах та державних установах. Синій і жовтий стали державними барвами Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Та після втрати української державності на більшій частині наших земель національний прапор опинився під забороною.

За нього могли покарати

За радянських часів публічно підняти синьо-жовтий прапор було небезпечно. Та українці все одно робили це — потайки виготовляли стяги, вивішували їх у знакові дні й зберігали як символ надії на незалежність.

Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х синьо-жовті прапори знову масово з'явилися на українських вулицях.

24 липня 1990 року синьо-жовтий стяг урочисто підняли біля будівлі Київської міської ради.

А після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року історичний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради.

Коли він офіційно став Державним Прапором?

28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України: дві рівновеликі горизонтальні смуги — синя зверху та жовта знизу.

А 23 серпня ми щороку відзначаємо День Державного Прапора України.

Більше ніж два кольори

Часто кажуть, що синій — це мирне небо, а жовтий — золоте пшеничне поле. Це красиве народне тлумачення, хоча історія наших національних кольорів значно давніша й пов'язана передусім із геральдикою.

Сьогодні значення прапора стало ще глибшим.

Синьо-жовтий стяг піднімають над звільненими українськими містами й селами. Його носять на шевронах військові. На ньому залишають підписи побратими. Його передають родинам як пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну.

Колись за цей прапор переслідували. Його ховали й берегли потайки.

А сьогодні він говорить світові без жодного слова:

тут — Україна. Тут живе народ, який знає ціну своїй свободі.

 

 

 Літо в бібліотеці – цікаво щодня

   

    Літо – час ігор, розваг, свободи у виборі занять.  Це найкраща пора, коли діти мають чудову нагоду поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для них письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання.

   Літні читання в бібліотеці- це завжди цікаво, креативно, захоплююче!

Завітайте до бібліотеки — місця, де кожен знайде для себе щось цікаве! 

 «Вальтер Скотт – співець шотландської душі»

(до 255-річчя від дня народження шотландського письменника, поета, історика, адвоката)

Всесвітньо відомий британський письменник, поет та історик Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 року в Единбурзі, столиці Шотландії, у заможній родині адвоката й походив зі старовинного шотландського дворянського роду.

Він одна з найбільш харизматичних постатей у сузір'ї англійських прозаїків. Унікальність творчості В. Скотта полягає у тому, що він належить до числа тих небагатьох письменників, які досягли надзвичайної популярності в країнах з різними ідеологічними системами.Показав минуле через долі звичайних людей, об'єднав реальні події з вимислом та пробудив інтерес європейців до національної історії, традицій і фольклору.

Його твори користувалися шаленою популярністю у світі та мали колосальний вплив на європейську літературу. Загалом письменник створив 28 романів, безліч повістей, а також фундаментальні історичні праці, серед яких «Історія Шотландії» та «Життя Наполеона Бонапарта». У своїх художніх творах він охопив майже всю багатовікову історію своєї батьківщини — від раннього середньовіччя в «Айвенго» до подій XVIII століття в «Роб Рої», прагнучи максимально правдиво відобразити побут, звичаї, мову та мораль минулих епох через долі реальних історичних постатей і вигаданих персонажів.

Цікаві факти про письменника:

1.У його батьків було ще 12 дітей, крім нього, але всього з них вижило лише шестеро.

2.В однорічному віці Вальтер Скотт був частково паралізований. У підсумку він назавжди залишився кульгавим, оскільки його права нога втратила рухливість.

3.Дослідники біографії Вальтера Скотта відзначають той факт, що ще в дитинстві він вражав дорослих своїми незвичайними розумовими здібностями.

4.У дитинстві Скотт віддавав перевагу античній літературі, але пізніше захопився німецькою поезією, і навіть вивчив німецьку мову, щоб читати її в оригіналі.

5.Під час навчання в коледжі Вальтер Скотт заснував поетичне товариство.

6.Натхнення він набирався, подорожуючи Шотландією та збираючи народні легенди й перекази.

7.Саме Вальтер Скотт винайшов слово «фрілансер», використавши його в одному зі своїх творів для позначення вільнонайманого воїна.

8.Усі свої романи Скотт публікував інкогніто. Про те, хто є їхнім автором, стало відомо лише через роки після їхньої публікації.

9.Його літературна кар'єра тривала 30 років. За цей час він написав 9 поем, 28 романів та безліч інших творів.

10.Свій перший історичний роман Вальтер Скотт опублікував, коли йому було 42 роки.

11.Незважаючи на спричинені дитячим паралічем проблеми з рухливістю, протягом усього життя Вальтер Скотт активно тренувався. Він навіть став хорошим альпіністом, і побував на безлічі гірських вершин.

12.Саме Скотт вважається засновником жанру історичного роману.

13.Письменник мав схильність до різних старожитностей. Протягом усього життя Скотт збирав різні артефакти давно минулих часів.

14.Музей імені Скотта являє собою його власний маєток, який він колись викупив і перебудував на свій смак, перетворивши на подобу справжнього замку.

Сучасники згадували про Вальтера Скотта як про надзвичайно добру, веселу, глибоку та скромну людину. Життя великого майстра слова обірвалося 21 вересня 1832 року, але його літературний метод назавжди змінив уявлення про те, як художнє слово може оживляти історію.