«Поранене серце України»

День повномасштабного вторгнення росії в Україну

    Є дати, які записуються в історію чорнилом, а є ті, що випалюються на серці розпеченим залізом. 24 лютого. День, коли наше «завтра» розсипалося на тисячі скалок під звуки перших вибухів. Коли звичний світ зник, лишивши по собі лише липкий страх і нерозуміння: «Невже це справді відбувається з нами?»

…І вже чотири роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1461 день сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1461 день мужності, незламності, героїчного спротиву….

І впродовж кожного з цих 1461 днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.

  Ми вже ніколи не будемо тими, ким були до 4-ї ранку того лютого. Ми стали запеклими. Ми стали незламними. Ми стали тими, хто знає ціну кожному подиху і кожному світанку.

                              

Ми пам’ятаємо кожного, кого забрала ця війна.

Ми не забудемо жодного вибуху.

Ми віримо в тих, хто сьогодні в окопах тримає наш спокій.

    Сьогодні — день нашого болю, але й день нашої сили. Ми вистояли тоді, і ми обов’язково переможемо.

«Рідна мова-наша зброя і наш оберіг»

(до Міжнародного дня рідної мови)

мовні цікавинки

Мова — це не просто слова.

Це наша пам’ять, сила й коріння.

Бережімо її, щоб вона жила вічно —

гордо, чисто й по-українськи. 

     Без мови немає народу: правда, яку не всі хочуть чути. Мову можуть заборонити, але її неможливо вбити: історія сили рідного слова.

           Рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це пам’ять поколінь, код нації і невидимий міст між минулим та майбутнім. Саме через мову передаються традиції, пісні, молитви, казки й навіть характер народу.

Кілька цікавих фактів про мову:

Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого. Його започаткувала ЮНЕСКО у 1999 році, щоб підтримати мовне різноманіття та зберегти мови, що зникають.

У світі існує близько 7000 мов, але щороку зникає кілька десятків. Разом із мовою зникає унікальний спосіб мислення, історія і культура.

Українська мова входить до числа наймилозвучніших мов світу. За легендою, у Парижі в XIX столітті вона посіла друге місце після італійської за мелодійністю.

Перші письмові пам’ятки української мови з’явилися ще у XI–XII століттях, а вже у 1798 році Іван Котляревський видав “Енеїду” — перший твір нової української літературної мови.

Чому рідна мова така важлива

Мова формує мислення. Людина думає словами, які чула з дитинства. Саме тому рідна мова впливає на характер, гумор, емоції та навіть спосіб сприйняття світу.

Через мову народ зберігає себе. Вона переживає війни, заборони, кордони і навіть еміграцію. Українська мова століттями витримувала заборони — від Валуєвського циркуляру 1863 року до Емського указу 1876 року, але не зникла. Бо жила в піснях, у колискових, у родинах.

Мова — це дім, який завжди з тобою

Навіть коли люди змінюють країни, мова залишається з ними. Вона звучить у спогадах, у маминому голосі, у дитячих казках.

Рідна мова — це місце, де людина відчуває себе собою.

     Ставківська бібліотека-філія запрошує переглянути виставку до Міжнародного дня мови,де представлено скарби українського слова: від рідкісних словників до сучасних видань ,що розкривають красу та силу нашої рідної мови. 

Мова не зникає раптово. Вона стихає тоді, коли люди перестають нею говорити.

Тому кожне українське слово — це маленький внесок у майбутнє культури.

Говорити рідною мовою — це не обов’язок. Це привілей.

Це можливість відчувати себе частиною історії, яка триває просто зараз.

«Ангели пам’яті»

 (до дня Героїв Небесної Сотні)

хронометр пам'яті

Летять ангелики у засвіти,

Торкнувся біль душі-струни.

Роки біжать так швидко безупинну,

Ми пам'ятаємо кожнісіньку хвилину.

Тетяна Прокоф'єва

      20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.

        Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  Символічна назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями, які захищали мирних протестувальників від силовиків. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими учасниками Революції Гідності на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. За основною версією, вперше словосполучення «Небесна Сотня» вжила поетеса Тетяна Домашенко під час церемонії прощання з убитими протестувальниками на майдані Незалежності у Києві.

   Сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення, ці події сприймаються як перший переможний бій великої війни за нашу незалежність.

   Імена Героїв Небесної Сотні викарбувані не лише на гранітних плитах монументів у десятках міст України, а й у назвах площ, проспектів та вулиць. Створений Національний музей Революції Гідності став центром збереження живої історії про те, як воля народу змінила вектор розвитку всієї держави.
Ці події назавжди увійшли в генетичний код нації. З покоління в покоління ми передаватимемо правду про тих, хто вийшов проти кийків та куль зі щитами з фанери, але з непохитною вірою в серці. Тоді вони встояли на Майдані — сьогодні їхні послідовники тримають фронт, доводячи, що жертва Небесної Сотні не була марною.

        Пам’ять – це не лише подія в минулому. Це жива нитка, що пов’язує наше сьогодення з тими, хто віддав життя за можливість вільно жити й обирати власний шлях. Герої Небесної Сотні – не просто назва пам’ятної дати, це імена, обличчя і приклади людської відваги, які варто пам’ятати.

  У бібліотеці оформлено книжкову виставку «Ангели пам’яті», на якій представлено книги, що висвітлюють події під час Революції Гідності, розповідають про героїзм та мужність її учасників.

У цей день ми схиляємо голови у скорботі.

Запалюємо свічку пам’яті.

Дякуємо тим, хто віддав життя за нашу свободу.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у слові, у книзі, у серці кожного з нас. 

 « Крути: жива пам’ять поколінь»

(до дня пам’яті героїв Крут)

Історичний спогад

  29 січня відзначаємо пам'ятну дату боротьби за незалежність України – День пам’яті Героїв Крут.            

    Завдяки подвигу героїв, які взяли участь у бою під Крутами, уряд УНР отримав дорогоцінний час для підписання 9 лютого Берестейського договору з країнами Четвертного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). УНР тоді визнали самостійною державою, а її армія отримала підтримку німецької й австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. Ця подія означала міжнародне визнання незалежності України. 

    Цей бій  на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність і став важливою частиною української історичної пам'яті.

   Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

     З метою вшанування пам'яті загиблих під Крутами у бібліотеці підготовлено виставку: « Крути: жива пам’ять поклінь»

  

   Ця  подія трагічна і важлива  в історії нашої країни, вона нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія, як відомо, повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали. Це постійне нагадування про ціну свободи та незалежності, про те, що ми повинні пам'ятати і цінувати героїзм наших предків.

«Голодне розп’яття українського народу»

(День пам’яті жертв голодоморів)

хвилина реквієм

                                                                                           ГОЛОДОМОР

Пшеничне колосся, як символ життя,

Зросившись росою, тягнулось до сонця.

А в хаті голодне, змарніле дитя

Чекало матусю свою край віконця.

Не бачило бідне вже декілька діб

Ні крихітки їжі, ні рідної мами.

У полі зернинки збирала на хліб,

З останніх вже сил обіпершись руками.

Вертаючись в хату, звернулась до Бога,

Щоб голод скоріше забула дитинка,

Для неї це стала остання дорога . . .

На землю упала немов соломинка.

Ще декілька днів крізь маленьке вікно

Малі оченята чекали на маму,

Та сталося горе і в хаті давно

Лише вітерець відкриває ту браму.

Десятки років промайнуло з тих пір,

За п’ять колосків влада вбила мільйони.

Тридцяті роки нагадає папір

І в храмах країни ті пам’ятні дзвони.

Мовчанням в хвилину усіх пом’яніть,

Хто з смертю зустрівся в пшеничному полі.

У вікнах своїх ви свічу запаліть

За тих, що вмирали голодні і кволі . . .

Павло Мельник

   Сьогодні ми зупиняємося, щоб пригадати одну з найважчих сторінок нашої історії – День пам’яті жертв Голодоморів. 22 листопада ми схиляємо голови перед мільйонами українців, чиї життя були жорстоко обірвані голодом 1932–1933 років, а також перед тими, хто постраждав під час масових голодів 1921–1922 та 1946–1947 років. Кожна втрачена душа, кожна зламана доля – це біль, який не можна забути, бо пам’ять про це формує нашу націю і нашу совість.

    Ми згадуємо не лише численні трагедії минулого, а й усвідомлюємо, що історія має страшну здатність повторюватися. Сьогодні, в умовах війни, яку розв’язала росія проти нашої країни, ми знову стоїмо перед геноцидом, який намагається знищити нашу землю, наших людей, нашу культуру. І саме тому пам’ять про Голодомор не є лише історичним фактом – це нагадування про те, що мовчання та байдужість можуть стати спільниками злочину проти людства.

  Користувачі Ставківської бібліотеки-філії мають змогу ознайомитися з літературою про ті скорботні часи та переглянути список жертв Голодомору  1932-1933 років.

   Сьогодні ми запалюємо свічку, і вона світить не лише пам’яттю про минуле, а й вірою у майбутнє. Світло цієї свічки – це світло нашої єдності і нашої боротьби. Пам’ятаючи минуле, ми робимо кроки до того, щоб ніколи більше ні голод, ні війна, ні геноцид не стали нашою долею.

    Нехай ця пам’ять живе в серцях кожного з нас. Бо поки ми пам’ятаємо, ми непереможні!

                                                         

 «Герої завжди поміж нас»

(до дня Гідності та Свободи)

історичний спогад

    21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Цього дня, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події:

Помаранчева революція 2004-го

та революція Гідності 2013-го.

   Саме 21 листопада 2013 року розпочалися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

   Знехтування законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України викликало обурення українців. Відкат країни до авторитаризму, процвітання тотальної корупції, свавілля силовиків та репресій невдоволених владою, змусили українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України. Відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна трьох місяців Євромайдану. Навесні 2014 року почалася таємна російська загарбницька агресія проти України, а через вісім років, 24 лютого, вона переросла у широкомасштабну відкриту, терористичну війну. За ці роки вже тисячі українців загинули захищаючи честь і гідність своєї держави і свого народу.

    З нагоди цього Дня в усіх населених пунктах України відбуватимуться традиційні меморіальні заходи — молебні, покладання квітів, панахиди у церквах.

    Метою відзначенння цього дня є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

    У цей день ми вшановуємо сміливість людей, які не мовчали, коли країна потребувала їхніх голосів.

Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за незалежність України,

І вдячні тим, хто щодня її захищає

Гідність — це те, що живе в кожному з нас!

Свобода — те, що об’єднує!

А книга — те, що допомагає знати і пам’ятати свою історію...

Нехай світло нашої НЕЗЛАМНОСТІ ніколи не згасає!!!

Слава Україні! 

      Цінуймо Свободу, бережімо цей найдорожчий скарб! За неї боролося і мріяло багато поколінь українців! Її виборюють і відстоюють мільйони українців сьогодні. Підтримуємо наших Героїв! Віримо, допомагаємо і наближаємо нашу Перемогу!

 # Місяць кібербезпеки  2025

     Хаб цифрової освіти Ставківської бібліотеки продовжує надавати різноманітні навчальні,інформаційні та консультативні послуги з набуття й удосконалення цифрової грамотності для різних категорій користувачів.

   В Хабі нашої бібліотеки, щоб перевірити наскільки захищені користувачі в онлайн –просторі  проведено тестування «Кіберграм». Кіберграм -тест з 15 питань на розуміння кібергігієни та вміння захищати свої персональні дані .

  Тест включає сферу Безпеки в цифровому середовищі  та містить п`ять компетентностей:

С1.Захист пристроїв та безпечне підключення до мережі інтернет.

С2.Захист персональних даних і приватності. Безпека в інтернеті.

С3.Захист особистих прав споживача від шахрайства та зловживань.

С4.Захист здоров’я і благополуччя.

С5.Захист навколишнього середовища.

   Перевірте свій рівень знань з кібергігієни на національній онлайн- платформі «Дія.Освіта»

      Тестування проведено в рамках  «Місяця кібербезпеки», щоб кожен почував себе впевнено і безпечно в онлайн-просторі.

      Завітайте до бібліотеки і відкривайте для себе  нові цифрові горизонти!