«Міцніє у віках Незалежна Україна»

(35 років проголошення Незалежності України)

    Незалежність — це не просто дата в календарі. Сьогодні ми особливо добре знаємо, якою дорогою ціною вона дається.

   За неї стоять наші воїни. Рятують життя медики. Приходять на допомогу рятувальники. Навчають і бережуть майбутнє вчителі. А наші діти ростуть із вірою в країну, яка вистоїть.

     Ми різні, але Україна в нас одна. І доки ми тримаємося разом — нас не зламати.

   Нехай над кожним українським містом і селом майорить синьо-жовтий прапор. Нехай наші захисники повертаються додому живими. Нехай діти ростуть без сирен і страху. Нехай у наших домівках знову запанує мир. Нехай прийде день, коли над Україною буде лише мирне небо, коли всі наші повернуться додому, а слово «війна» залишиться тільки на сторінках історії.

    Ми тримаємося за руки, бо наша найбільша сила — у єдності.

    З нагоди 35-ої річниці Незалежності України у Ставківській сільській бібліотеці можна ознайомитися з книжковою  виставкою, на якій представлені сучасні видання, присвячені культурному розмаїттю України та питанням етнодержавного націєтворення. Виставка охоплює літературу, що висвітлює важливі події та досягнення нашої країни, зокрема історію боротьби за незалежність та культурну спадщину.

Живи, Україно. Квітни. Будь вільною. Назавжди.

З Днем Незалежності, рідна Україно! 

Вистоїмо. Відбудуємо. Збережемо. Переможемо.

 

 «Державний Прапор –святиня нашого народу»

(день Державного Прапора України)

Інформ-хвилинка

     Український прапор упізнають у будь-якому куточку світу. Він майорить над державними установами, його несуть наші захисники, піднімають на спортивних аренах і бережуть у родинах як особливу реліквію. Та шлях синього й жовтого кольорів крізь українську історію був довгим і непростим.

Звідки взялися синій і жовтий?

Поєднання цих кольорів має давнє коріння. Синій та золотий зустрічалися в геральдиці українських земель ще за часів Русі та пізніших князівств. Особливо відомий герб Галицько-Волинської держави — золотий лев на синьому тлі.

Протягом наступних століть синій і жовтий дедалі частіше з'являлися на гербах міст, земель, військових і громадських символах.

1848 рік — важлива сторінка історії

Під час революційних подій 1848 року у Львові український національний рух отримав потужний поштовх. Головна Руська Рада використовувала синьо-жовті барви, а над львівською ратушею з'явився синьо-жовтий прапор.

Відтоді ці кольори дедалі міцніше пов'язували саме з українським національним рухом.

Прапор Української революції

У 1917–1921 роках синьо-жовті прапори вже масово можна було побачити на українських маніфестаціях, військових заходах та державних установах. Синій і жовтий стали державними барвами Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Та після втрати української державності на більшій частині наших земель національний прапор опинився під забороною.

За нього могли покарати

За радянських часів публічно підняти синьо-жовтий прапор було небезпечно. Та українці все одно робили це — потайки виготовляли стяги, вивішували їх у знакові дні й зберігали як символ надії на незалежність.

Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х синьо-жовті прапори знову масово з'явилися на українських вулицях.

24 липня 1990 року синьо-жовтий стяг урочисто підняли біля будівлі Київської міської ради.

А після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року історичний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради.

Коли він офіційно став Державним Прапором?

28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України: дві рівновеликі горизонтальні смуги — синя зверху та жовта знизу.

А 23 серпня ми щороку відзначаємо День Державного Прапора України.

Більше ніж два кольори

Часто кажуть, що синій — це мирне небо, а жовтий — золоте пшеничне поле. Це красиве народне тлумачення, хоча історія наших національних кольорів значно давніша й пов'язана передусім із геральдикою.

Сьогодні значення прапора стало ще глибшим.

Синьо-жовтий стяг піднімають над звільненими українськими містами й селами. Його носять на шевронах військові. На ньому залишають підписи побратими. Його передають родинам як пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну.

Колись за цей прапор переслідували. Його ховали й берегли потайки.

А сьогодні він говорить світові без жодного слова:

тут — Україна. Тут живе народ, який знає ціну своїй свободі.

 

 

 Літо в бібліотеці – цікаво щодня

   

    Літо – час ігор, розваг, свободи у виборі занять.  Це найкраща пора, коли діти мають чудову нагоду поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для них письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання.

   Літні читання в бібліотеці- це завжди цікаво, креативно, захоплююче!

Завітайте до бібліотеки — місця, де кожен знайде для себе щось цікаве! 

 «Вальтер Скотт – співець шотландської душі»

(до 255-річчя від дня народження шотландського письменника, поета, історика, адвоката)

Всесвітньо відомий британський письменник, поет та історик Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 року в Единбурзі, столиці Шотландії, у заможній родині адвоката й походив зі старовинного шотландського дворянського роду.

Він одна з найбільш харизматичних постатей у сузір'ї англійських прозаїків. Унікальність творчості В. Скотта полягає у тому, що він належить до числа тих небагатьох письменників, які досягли надзвичайної популярності в країнах з різними ідеологічними системами.Показав минуле через долі звичайних людей, об'єднав реальні події з вимислом та пробудив інтерес європейців до національної історії, традицій і фольклору.

Його твори користувалися шаленою популярністю у світі та мали колосальний вплив на європейську літературу. Загалом письменник створив 28 романів, безліч повістей, а також фундаментальні історичні праці, серед яких «Історія Шотландії» та «Життя Наполеона Бонапарта». У своїх художніх творах він охопив майже всю багатовікову історію своєї батьківщини — від раннього середньовіччя в «Айвенго» до подій XVIII століття в «Роб Рої», прагнучи максимально правдиво відобразити побут, звичаї, мову та мораль минулих епох через долі реальних історичних постатей і вигаданих персонажів.

Цікаві факти про письменника:

1.У його батьків було ще 12 дітей, крім нього, але всього з них вижило лише шестеро.

2.В однорічному віці Вальтер Скотт був частково паралізований. У підсумку він назавжди залишився кульгавим, оскільки його права нога втратила рухливість.

3.Дослідники біографії Вальтера Скотта відзначають той факт, що ще в дитинстві він вражав дорослих своїми незвичайними розумовими здібностями.

4.У дитинстві Скотт віддавав перевагу античній літературі, але пізніше захопився німецькою поезією, і навіть вивчив німецьку мову, щоб читати її в оригіналі.

5.Під час навчання в коледжі Вальтер Скотт заснував поетичне товариство.

6.Натхнення він набирався, подорожуючи Шотландією та збираючи народні легенди й перекази.

7.Саме Вальтер Скотт винайшов слово «фрілансер», використавши його в одному зі своїх творів для позначення вільнонайманого воїна.

8.Усі свої романи Скотт публікував інкогніто. Про те, хто є їхнім автором, стало відомо лише через роки після їхньої публікації.

9.Його літературна кар'єра тривала 30 років. За цей час він написав 9 поем, 28 романів та безліч інших творів.

10.Свій перший історичний роман Вальтер Скотт опублікував, коли йому було 42 роки.

11.Незважаючи на спричинені дитячим паралічем проблеми з рухливістю, протягом усього життя Вальтер Скотт активно тренувався. Він навіть став хорошим альпіністом, і побував на безлічі гірських вершин.

12.Саме Скотт вважається засновником жанру історичного роману.

13.Письменник мав схильність до різних старожитностей. Протягом усього життя Скотт збирав різні артефакти давно минулих часів.

14.Музей імені Скотта являє собою його власний маєток, який він колись викупив і перебудував на свій смак, перетворивши на подобу справжнього замку.

Сучасники згадували про Вальтера Скотта як про надзвичайно добру, веселу, глибоку та скромну людину. Життя великого майстра слова обірвалося 21 вересня 1832 року, але його літературний метод назавжди змінив уявлення про те, як художнє слово може оживляти історію.

 

 

«Оленівка:спогади і біль»

Інформаційна локація

   Сьогодні, 28 липня 2026 року, відзначають  - День вшанування пам'яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб ,які були страчені, закатовані або загинули в полоні.

    Дату встановлено Верховною Радою на згадку про четверті роковини страшного теракту в Оленівці ( в ніч із 28 на 29 липня 2022), де росіяни цинічно підірвали барак із полоненими оборонцями "Азовсталі".

   “Під час вибуху, який пролунав на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області, була знищена будівля, де утримували українських військовополонених. За непідтвердженими даними, загинуло понад 53 українських Захисників. За даними Офісу генпрокурора України, поранень зазнали 130 людей. Серед утримуваних були, зокрема, захисники “Азовсталі”, – йдеться в пояснювальній записці.

      Цей день — про невимовний біль, про зламані життя, але водночас про незламність духу тих, хто пройшов крізь пекло російського полону і тортур, та тих, хто звідти вже не повернувся.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю кожного воїна, кожного добровольця та кожного цивільного, чиє життя підступно та жорстоко відібрав ворог.

Пам’ятаємо ціну нашої свободи.

Пам’ятаємо кожного й кожну.

Вічна шана і світла пам’ять полеглим.

Молимося за тих, хто досі перебуває в полоні, та чекаємо їх дома.

Пам’ятаємо. Молимося. Не пробачимо.

 

                       Нові книги-

                                нові знайомства-

                                                    нові друзі.

   Що може бути краще, ніж запах свіжодрукованих сторінок та передчуття нової захопливої історії?

   Бібліотечний фонд Ставківської  бібліотеки-філії  за кошти виділені з місцевого бюджету поповнився на 21 примірник якісною, сучасною та актуальною літературою українською мовою.

    Нові надходження від провідних авторів: Ярини Вовк,Ольги Селіти, Дари Корній, Ніни Фіалко , Світлани Талан, Надії Гуменюк та ін..

    Актуальна  українська проза та поезія, найкращі зразки сучасної дитячої літератури та підліткові бестселери, книги патріотичного спрямування .

   Тож запрошую всіх поціновувачів книги завітати  до бібліотеки і ознайомитися з новими цікавими надходженнями.

«Моя єдина Україна»

(до дня Української Державності )

15 липня в Україні відзначають День Української Державності.

    Це свято є нагадуванням про історію державотворення нашої країни, від Русі до наших днів. Воно є важливим для визнання історичної спадщини та культурної ідентичності України. Воно відзначається разом з Днем хрещення Київської Русі-України князем Володимиром, що стало важливим етапом у формуванні української державності та культури, її цивілізаційним вибором.

    Втіленням державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу та його менталітет. Знання історії нашого державотворення на всіх надскладних його етапах  є переконливим запобіжником проти маніпуляцій  історичними фактами в умовах нинішньої війни з рф. Ворог активно використовує не тільки зброю, а й всілякі ісинуації про єдиний народ і Україну, яка є штучною державою.  Мужність і звитяга всіх, хто сьогодні боронить Україну -   запорука того, що ця війна не тільки за наше майбутнє, а й за наше правдиве минуле та  ідентичність. 

   Сьогодні, коли Україна знову боронить свою незалежність, особливо важливо пам'ятати про історичну тяглість. Знання минулого допомагає нам краще зрозуміти сучасність, усвідомити цінність свободи й незалежності та відчути відповідальність за майбутнє країни.

   До дня Української Державності у Ставківській бібліотеці-філії для користувачів підготовлена виставка-дослідження "Моя єдина Україна", вона розкриває події, які лягли в історію створення та встановлення української державності та висвітлює діяльність її видатних творців.