Про батьківський край у книг запитай

      Зіньківщина — наш рідний край, наша маленька батьківщина, земля з багатою історією, самобутньою культурою та славними людьми.

   Історія краю сягає сивої давнини. Археологічні знахідки свідчать про заселення території Зіньківщини ще в неолітичну добу. Край має пам’ятки скіфського та давньослов’янського часу, а його історія тісно пов’язана з козацьким минулим України.

    Особливе місце в історії Зіньківщини посідає Зіньків — давнє козацьке місто. Про минуле міста та краю розповідають численні краєзнавчі видання, у яких збережено відомості про визначних земляків, історичні події, культурні традиції та життя наших предків.

    Серед цінних видань — «Зіньківщина: історичний нарис» (2006), обсягом 640 сторінок, а також книга «Зіньків: від сивої давнини до наших днів». Ці книги допомагають глибше пізнати історію рідної землі.

   Цікавим джерелом знань про край є й книга «Історичні скарби Зіньківщини», а також видання «Зіньків та зіньківці у світлинах та нарисах», що знайомлять читачів з історією міста, його мешканцями та культурною спадщиною.

   Краєзнавча книга — це пам'ять поколінь. Гортаючи її сторінки, ми відкриваємо минуле своєї землі, дізнаємося про людей, які творили її історію, і краще розуміємо, чому варто берегти та примножувати спадщину рідного краю.

   Запрошуємо читачів відкрити для себе Зіньківщину у книгах — пізнавати, досліджувати та пишатися своєю малою батьківщиною.

 

 « Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»

 

Всеукраїнський патріотичний забіг

    29 серпня 2026 року, у День пам'яті захисників України, по всій країні відбудеться Всеукраїнський патріотичний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».

      Ставківська сільська бібліотека разом з Ставківським старостатом  долучилася до акції.

      Це не спортивні змагання, а спільна акція вдячності та пам'яті тим, хто віддав життя за нашу свободу, незалежність і майбутнє.

Кожен кілометр - це вдячність, кожен крок - шана Героям України!

Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них...

Пам'ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.

 

  Сьогодні Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, які віддали життя за нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

  Саме 29 серпня 2014 року сталася одна з найболючіших сторінок російсько-української війни — вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. російські війська порушили домовленості про «зелений коридор» і відкрили вогонь по українських колонах.

   Навколо були поля стиглих соняхів. Відтоді ця квітка стала символом Дня пам’яті — символом тих, чиє життя обірвалося заради життя України.

    Та 29 серпня ми згадуємо не лише Іловайськ. Ми згадуємо кожного і кожну, хто від 2014 року став на захист України й залишився у строю назавжди.

За кожним іменем — чиєсь недочекане «я вдома».

Чийсь син. Донька. Батько. Мати. Чоловік. Дружина. Друг…

Нехай сьогодні сонях буде не просто квіткою.

Нехай він буде знаком: ми пам’ятаємо, кому завдячуємо тим, що Україна живе.

Ставківська сільська бібліотека разом з жителями Ставківського старостату долучилися до вшанування пам'яті захисників, які віддали своє життя за Україну.

Світла пам’ять та вічна слава українським Захисникам! Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті та серцях!

 

«Іван Франко-дух,наука,думка,воля»

Виставка ювілей

    27 серпня Україна відзначає день народження видатного українського письменника, поета, перекладача, науковця та громадського діяча Івана Франка.

          Іван Франко — постать, яка назавжди увійшла в історію України як письменник, поет, драматург, перекладач, науковець, філософ і громадський діяч. Його багатогранна творчість стала невід’ємною частиною української культури та важливим чинником формування національної свідомості.

          У своїх працях Франко говорив про те, що залишається важливим і сьогодні: свободу, людську гідність, справедливість, освіту, відповідальність перед суспільством і любов до України. Він вірив у силу освіченої, свідомої людини та вважав працю основою розвитку держави.

         Образ Великого Каменяра став символом сили, витримки й невтомного руху вперед. Франко не лише творив, а й своїм життям показував приклад служіння українському народові та його майбутньому.

         170-річчя від дня народження Івана Франка — нагода знову звернутися до його творчості, почути його слово крізь десятиліття та переконатися, наскільки співзвучними сучасності залишаються його думки й прагнення.

          Пам’ять про Івана Франка — це наша можливість зберігати культурну спадкоємність, плекати українську ідентичність та передавати наступним поколінням цінності, за які він послідовно боровся своїм словом і працею.

         До цієї пам’ятної дати у Ставківській сільській  бібліотеці оформлено книжкову виставку, де читачі можуть ознайомитися з творами письменника, його життям і багатогранною творчістю.

       Запрошуємо завітати до бібліотеки та відкрити для себе Франка — великого українця, чиє слово не втрачає сили з часом!

«Міцніє у віках Незалежна Україна»

(35 років проголошення Незалежності України)

    Незалежність — це не просто дата в календарі. Сьогодні ми особливо добре знаємо, якою дорогою ціною вона дається.

   За неї стоять наші воїни. Рятують життя медики. Приходять на допомогу рятувальники. Навчають і бережуть майбутнє вчителі. А наші діти ростуть із вірою в країну, яка вистоїть.

     Ми різні, але Україна в нас одна. І доки ми тримаємося разом — нас не зламати.

   Нехай над кожним українським містом і селом майорить синьо-жовтий прапор. Нехай наші захисники повертаються додому живими. Нехай діти ростуть без сирен і страху. Нехай у наших домівках знову запанує мир. Нехай прийде день, коли над Україною буде лише мирне небо, коли всі наші повернуться додому, а слово «війна» залишиться тільки на сторінках історії.

    Ми тримаємося за руки, бо наша найбільша сила — у єдності.

    З нагоди 35-ої річниці Незалежності України у Ставківській сільській бібліотеці можна ознайомитися з книжковою  виставкою, на якій представлені сучасні видання, присвячені культурному розмаїттю України та питанням етнодержавного націєтворення. Виставка охоплює літературу, що висвітлює важливі події та досягнення нашої країни, зокрема історію боротьби за незалежність та культурну спадщину.

Живи, Україно. Квітни. Будь вільною. Назавжди.

З Днем Незалежності, рідна Україно! 

Вистоїмо. Відбудуємо. Збережемо. Переможемо.

 

 «Державний Прапор –святиня нашого народу»

(день Державного Прапора України)

Інформ-хвилинка

     Український прапор упізнають у будь-якому куточку світу. Він майорить над державними установами, його несуть наші захисники, піднімають на спортивних аренах і бережуть у родинах як особливу реліквію. Та шлях синього й жовтого кольорів крізь українську історію був довгим і непростим.

Звідки взялися синій і жовтий?

Поєднання цих кольорів має давнє коріння. Синій та золотий зустрічалися в геральдиці українських земель ще за часів Русі та пізніших князівств. Особливо відомий герб Галицько-Волинської держави — золотий лев на синьому тлі.

Протягом наступних століть синій і жовтий дедалі частіше з'являлися на гербах міст, земель, військових і громадських символах.

1848 рік — важлива сторінка історії

Під час революційних подій 1848 року у Львові український національний рух отримав потужний поштовх. Головна Руська Рада використовувала синьо-жовті барви, а над львівською ратушею з'явився синьо-жовтий прапор.

Відтоді ці кольори дедалі міцніше пов'язували саме з українським національним рухом.

Прапор Української революції

У 1917–1921 роках синьо-жовті прапори вже масово можна було побачити на українських маніфестаціях, військових заходах та державних установах. Синій і жовтий стали державними барвами Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Та після втрати української державності на більшій частині наших земель національний прапор опинився під забороною.

За нього могли покарати

За радянських часів публічно підняти синьо-жовтий прапор було небезпечно. Та українці все одно робили це — потайки виготовляли стяги, вивішували їх у знакові дні й зберігали як символ надії на незалежність.

Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х синьо-жовті прапори знову масово з'явилися на українських вулицях.

24 липня 1990 року синьо-жовтий стяг урочисто підняли біля будівлі Київської міської ради.

А після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року історичний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради.

Коли він офіційно став Державним Прапором?

28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України: дві рівновеликі горизонтальні смуги — синя зверху та жовта знизу.

А 23 серпня ми щороку відзначаємо День Державного Прапора України.

Більше ніж два кольори

Часто кажуть, що синій — це мирне небо, а жовтий — золоте пшеничне поле. Це красиве народне тлумачення, хоча історія наших національних кольорів значно давніша й пов'язана передусім із геральдикою.

Сьогодні значення прапора стало ще глибшим.

Синьо-жовтий стяг піднімають над звільненими українськими містами й селами. Його носять на шевронах військові. На ньому залишають підписи побратими. Його передають родинам як пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну.

Колись за цей прапор переслідували. Його ховали й берегли потайки.

А сьогодні він говорить світові без жодного слова:

тут — Україна. Тут живе народ, який знає ціну своїй свободі.

 

 

 Літо в бібліотеці – цікаво щодня

   

    Літо – час ігор, розваг, свободи у виборі занять.  Це найкраща пора, коли діти мають чудову нагоду поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для них письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання.

   Літні читання в бібліотеці- це завжди цікаво, креативно, захоплююче!

Завітайте до бібліотеки — місця, де кожен знайде для себе щось цікаве!