"Василь Стефаник:сила справжнього таланту"

(до 150 років від дня народження В. Стефаника)

Літературний онлайн калейдоскоп

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. у с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.

У 1883 році Василь вступив до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу брав участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).

Після 7 років навчання був змушений залишити навчальний заклад в Коломиї (у зв’язку із звинуваченням у нелегальній громадсько-культурній діяльності) і вступити до Дрогобицької гімназії. Але й там брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Іваном Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.

Після закінчення гімназії (1892 р.) Стефаник вступив на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною «вийшло діло без пуття». Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова.

У 1897 році вперше побачили світ новели письменника, опубліковані у чернівецькому двотижневику «Праця». Через два роки у Чернівцях вийшла перша збірка новел «Синя книжечка», згодом – збірки «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926). Особливо хвилювала В. Стефаника доля дітей. Про них він створив низку новел: «Новина», «Кленові листки», «Катруся» та інші.

У 1903 році Василь Семенович у складі делегації Галичини побував у Полтаві на відкритті пам’ятника І. Котляревському, де зустрівся з Лесею Українкою, М. Коцюбинським, М. Лисенком, Г. Хоткевичем та іншими діячами української культури. Тоді ж відвідав могилу Т. Шевченка в Каневі.

1904 рік приніс зміни в особисте життя – одруження з дочкою священика Ольгою Гаморак. Молода сім’я оселилась у с. Стецева поблизу рідного Русова.

У 1908 році селяни Покуття обрали добре знаного на той час письменника депутатом до австро-угорського парламенту і він десять років відстоював їхні інтереси в урядових і судових установах.

У 1910 році з дружиною та трьома синами повернувся до рідного Русова. Важким для письменника став 1914 рік: почалася Перша світова війна, у лютому померла дружина, залишивши його з трьома малолітніми дітьми. Попри це громадську активність В. Стефаник не припинив. Зокрема, брав активну участь у відзначенні 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.

У березні 1915 року за фальшивим доносом В. Стефаника було заарештовано, проте завдяки клопотанням Марка Черемшини невдовзі звільнено. Якийсь час він жив у Відні, де знову, після п’ятнадцятирічної перерви, повернувся до літературної праці. Написав новелу «Марія», яку присвятив пам’яті Івана Франка.

Письменник уважно стежив за тодішніми подіями в Україні, покладав великі сподівання на розбудову української державності. Саме він очолив урядову делегацію ЗУНР, яка приїжджала у січні 1919 року до Києва у зв’язку з проголошенням Акту Злуки обох частин України в єдину соборну державу. Після громадянської війни і поразки визвольних змагань болісно переживав крах своїх сподівань.

У 1933 році на знак протесту проти штучного голодомору Василь Стефаник відмовився від державної пенсії. Дізнавшись про цю ситуацію, митрополит Андрій Шептицький призначив письменникові пенсію від Української греко-католицької церкви. Стефаник попросив касира видати призначену суму дрібними монетами. З великою торбиною мідяків письменник вийшов на майдан і роздав милостиню жебракам з проханням помолитися за убієнних голодом українців.

Останні роки життя Василь Стефаник тяжко хворів, переніс частковий параліч, запалення легенів. Смерть обірвала його життя 7 грудня 1936 року. Похований на пагорбі недалеко від рідного дому у селі Русів.

"Цвіт маку-цвіт пам'яті"

(до Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

8-9 травня, в Україні відзначають Дні пам’яті та примирення, присвячені пам'яті жертв    Другої світової війни.

День пам’яті і примирення – це день, коли всі ми маємо шанс вислухати і зрозуміти один одного, забути образи чи нав’язані стереотипи, осягнути, що усі ми є українцями – єдиною нацією, незважаючи на мову, якою говоримо, віру, якої дотримуємося та  місця народження.

День Перемоги – особливе свято. Воно не схоже на інші свята. В цьому дні вміщається історія людського болю та страждань, історія людського подвигу та боротьби… Тому воно сумне і радісне водночас.

Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинули від 8 млн до 10 млн людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 млн було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 млн втратили притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тис. сіл.

Така біда прийшла і в села нині Ставківського старостинського округу з початком Другої світової  війни. На фронт було мобілізовано майже всіх боєздатних чоловіків. За період німецької окупації, яка тривала з жовтня 1941 вересень 1943 року, села зазнали багатьох утрат. Залишилися незруйнованими та неспаленими біля десятка садиб у всіх селах. На примусові роботи до Німеччини було вивезено близько 100 молодих людей. 236 односельців не повернулося до рідної домівки з фронту, на їхню честь у селі Ставковому споруджена стела. Майже кожна сім‘я втратила рідних людей.

Незважаючи на жорстокі переслідування фашистів, люди ставали в лави борців за звільнення рідного краю. Звільнила села 52-а армія Воронезького фронту 19 вересня 1943 року.

Ці дні встановлені задля «вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих».

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вже кілька років поспіль є квітка червоного маку - загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів.

 "Писаночка Великодня, з неба ласка йде Господня"

 Віртуальна інформхвилинка

З приходом весни, наближається одне з найбільших християнських свят — Великдень.

Звичай розфарбовувати яйця не є тільки український. Цей звичай відомий усім європейським народам. Українці надали йому характерні риси, розфарбовуючи яйця притаманними українській народній культурі орнаментами.
      Згідно з переказами, перше пасхальне яйце Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію. Коли Марія прийшла до Тіберія і оголосила про Воскресіння Христа, імператор сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червоного кольору. Звичай розфарбовувати, а потім розбивати яйця символізує нове життя.

Існує чотири основних види: крапанки, дряпанки, крашанки та писанки. Кожен вид має свої особливості та правила виготовлення.

Крашанки. Це найпростіший спосіб виготовлення фарбованих яєць. Раніше для їх приготування господині збирали лушпиння від цибулі та варили в ньому яйця (інколи для декору до яйця прив’язували листочки петрушки чи дрібні листочки смородини, які залишали на готовому яйці білі відбитки-листочки). Також як барвники використовувались відвари трав, кори дерев.

Цікавим підвидом крашанок є техніка «під мармур» – до яйця хаотично прикріпляють шматочки сухих фарб, шматочки різнокольорового паперу чи тканини, загортають в полотно, обв’язують ниткою та відварюють в окропі. Готова писанка мало досить цікаве забарвлення чимось схоже на мармур.

Крапанки. На яйце наносять писачком воскові краплі та занурюють у світлу фарбу, потім знов ставлять цятки і занурюють в фарбу темнішого кольору. Коли на крапанці вже будуть цятки всіх бажаних кольорів, загальне тло вкривають темною фарбою (найчастіше темно-вишневою, темно-зеленою або чорною). Після цього віск розтоплюють над свічкою та обережно обтирають яйце від залишків воску м’якою тканиною.

Дряпанка. Якщо у вас немає під рукою писачка, то можна по експериментувати драпанками. Берете крашанку темного кольору та занурюєте її в темну фарбу. Як яйце висохне наносите олівцем орнамент та продряпуєте його голкою (шилом чи цвяхом – що є в господарстві).

Писанка. Це найскладніший у виготовленні варіант кольорових яєць, адже потребує майстерності, терпіння та часу. Спочатку олівцем промальовуються основні орнаменти, потім по цим лініям наносять писачком віск, після цього яйце занурюють у фарбу, розтоплюють віск, видаляють його та, за бажання, розписують орнаменти іншими кольорами (можна залишати й білими).

У писанкарстві найчастіше використовували 7 основних кольорів (червоний, жовтий, помаранчевий, зелений, вишневий, коричневий, чорний), але можливі й інші кольори (залежно від регіону кольорова гама писанок розширювалась).

Червоний. Символізує добро, радість життя, для молоді – щасливий шлюб. За церковною традицією яйце червоного кольору є символом Воскресіння, жертовності, небесного вогню.

Жовтий. Символ небесного світила (сонця), тепла та врожаю (колір стиглого зерна). Яйця цього кольору оберігали від злих сил та лихого. Також жовтий був кольором багатства.

Зелений. Колір весни, воскресіння природи, надії та життя. Символізував пробудження природи від довгого зимового сну.

Бурий, коричневий. Символізує землю та її приховану життєдайну силу.

Чорний. Колір ночі, всього невідомого та таємного. Зазвичай використовується як тло, підкреслює силу інших кольорів. Він символізує нескінченність життя людини, буття після смерті.

Білий. Колір чистоти, символ вирію (раю). Білі символи на писанці символізували безгрішне життя.

Блакитний. Уособлював небо, повітря, воду, чистоту та здоров’я. На писанках він символізував насичення та небесну божественність.

 «Смерч атому чорний весною дзвінкою неждано увірвався у наше життя» 

(до Дня Чорнобильської трагедії)

Еко роздум

 

То не зорі, небо там навпіл

Чорним димом, згарищем палало

Атом з Прип’яті розжарений летів,

Все живе із болем помирало …

(Юлія Хандожинська «Чорнобиль») 

    26 квітня 2021р. – 35 річчя Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, що був запроваджений у вересні 2003 року на саміті СНД за ініціативою тодішнього президента України Леоніда Макаровича Кучми і підтримано Радою глав держав СНД.

   Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання… Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу,  які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії.

За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації, майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії піддалися радіоактивному опромінюванню.

Забруднено близько 155 000 кв.км території цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена. 

Серед тих хто ліквідовував аварію були й наші односельчани:

1.     БАТРАК  Володимир Миколайович, 1962 р.н.

2.     БЕЗРУК   Григорій  Васильович, 1967 р.н.

3.     БОНДАРЕНКО  Михайло Михайлович, 1964 р.н.

4.     ЙОВЕНКО  Василь Прокопович, 1955 р.н.

5.     МАКОГІН  Анатолій Миколайович, 1962 р.н.

6.     МАЦКО   Віктор Михайлович, 1964 р.н.

7.     ШЕВЧУК  Василь Михайлович, 1959 р.н.

8.     ФІЛЮК  Іван Іванович, 1961 р.н.

На  жаль двоє з них ШЕВЧУК  В.М. та ФІЛЮК  І. І. уже відійшли  у вічність, та пам'ять  про них назавжди залишиться.

У Ставківській бібліотеці бажаючі зможуть ознайомитися з літературою тих подій, переглянувши альманах пам’яті «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…».

    Вже з'явилося нове покоління, для якого аварія на Чорнобильській АЕС стала явищем майже доісторичним, але щороку дорослі та діти вшановують хвилиною мовчання пам'ять героїв, що віддали свої життя за наше майбутнє. Низький уклін і довічна повага всім, хто брав участь у подоланні чорнобильського лиха. Вічна пам'ять загиблим, вічна шана подвигу героїв-ліквідаторів!

Мистецтво бути здоровим

Інформаційний коктейль

Сучасний  світ відкриває перед  нами  великі  можливості,  ми поспішаємо жити не замислюючись над тим, що іноді потрібно зупинитися, потурбуватися про себе, про своє життя, лише здорова людина відчуває себе повноцінною    особистістю, і лише    здорова    людина    приносить    користь суспільству. Здоров'я - одна з основних умов щастя людини.

   Вперше святкування пройшли 22 липня 1948 року, але починаючи з 1950 року дата була перенесена на 7 квітня — в цей день набув чинності Статут ВООЗ і в організацію вступили 194 країни. Свято носить статус міжнародного і наголошується на території країн-членів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

   Здоров’я - це справжнє багатство, наявність якого ми з вами інколи ігноруємо. Здорові люди здебільш рідко замислюються про те, як правильно і розумно влаштувати свій побут і життєдіяльність, щоб їх здоров’я залишалося міцним і надійним на тривалу перспективу. Наше власне здоров’я дуже легко втратити. Люди, що страждають тими чи іншими, особливо хронічними захворюваннями, на практиці кожен день стикаються з масою проблем, які активно відволікають їх від справжнього повноцінного життя.

   Здоров’я залежить від багатьох чинників: більше ніж на 50% воно обумовлено способом життя людини, близько 40% – соціальними і природними умовами життя, 10% становить спадковість.

  Здоровий спосіб життя (скорочено «ЗСЖ») — означає розумне використання свого життєвого потенціалу.

  Зрозуміло, що на протязі всього життя кожна людина намагається жити так, щоб бути щасливою, щоб не хворіти, займатись улюбленою справою, проводити свій час разом з близькими та рідними, тощо. Тобто вже десь на інтуїтивному рівні кожен розуміє поняття здорового способу життя.

   Найчастіше людина починає замислюватися про свій спосіб життя і здоров'я, коли наздоганяє якась проблема, з'являється хвороба чи нездужання. Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, турбота про своє здоров'я повинна бути способом життя.

7 найважливіших правил здорового способу життя:

Здоровий спосіб життя: правило № 1

Найважливіше при здоровому способі життя - це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, кОли, чіпсів та іншої гидоти.

Здоровий спосіб життя: правило № 2

Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу. В умовах постійної зайнятості важко знайти час на походи в спортзал, заняття спортом ... А даремно.

Здоровий спосіб життя: правило № 3

Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний зі шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше наркотики. І якщо алкоголь по святах при здоровому способі життя ще можна зрозуміти (для дорослої людини, але ніяк не для дитини чи підлітка!), то куріння і наркотики скасовуються повністю.

Здоровий спосіб життя: правило № 4

Основа здорового способу життя - правильний розпорядок дня.

Що значить правильний розпорядок дня? Це, перш за все, 8-ми годинний здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягати і прокидатися в один і той же час, не залежно від того, який день тижня: будній чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника - це означає, що ви виспалися.

Здоровий спосіб життя: правило № 5

Одне з найважливіших правил здорового способу життя - це позитивний настрій! Не зациклюйтеся на невдачах і промахах.

Здоровий спосіб життя: правило № 6

Здоровий спосіб життя - це так само дбайливе ставлення до себе! Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Наприклад, під час занять у спортзалі, потрібно думати не про те, щоб швидше піти і рахувати хвилини, а займатися із задоволенням, з думками про те, що кожна вправа підтягує Ваші м'язи .... Кожна вправа наближає Вас до ідеалу!

Здоровий спосіб життя: правило № 7

Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії. В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі навколо дотримувалися такої ж життєвої позиції.

Уявіть, що всі навколо ведуть здоровий спосіб життя, всі в прекрасному настрої, бажають один одному тільки добра.

Отже, старайтесь дотримуватись наступних принципів:

— живіть в злагоді з собою;

— вчіться радіти життю;

— менше хвилюйтеся, а більше посміхайтеся;

— вчіться долати стрес, пам’ятайте: джерело стресу — не події самі по собі, а наше сприйняття цих подій.

Знаючи, що таке здоров'я, які чинники впливають на його складові, що таке здоровий спосіб життя, спробуйте вибрати життєвий шлях, що веде до здоров'я.

Важливо пам’ятати: найбільше щастя в житті - здоров'я! Не випадково, вітаючи один одного з днем народження або з приводу іншого свята чи події, ми бажаємо здоров'я і щастя. Дійсно, ці два поняття нерозривно взаємопов'язані. Безперечно, без здоров'я не може бути щастя.

Співанки Марійки Підгірянки

 

Віртуальна мандрівка 1-4 кл.

29 березня виповнюється 140 років  від дня народження   Марійки Підгірянки.

Марійка Підгірянка - псевдонім Марії Омелянівни Ленерт-Домбровської, української поетеси.
Почала писати Марія ще в юності. Тоді й обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгірянка, - в знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю. Більшість творів поетеса написала для дітей та про дітей. Основні мотиви її віршів - оспівування краси рідного краю, природи Карпат.
Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти, несла людям світло й добро. Щирі, мелодійні вірші Марійки Підгірянки допомагали школярам запам'ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи. Марія Омелянівна віддавала дітям усі свої сили, творчість, доброту. Вона була не просто вчителькою, а й старшим товаришем. Тому в неї про школу, школяриків так багато віршів.

Школа

Школо наша, школо,

Приголуб нас, мила,

Пригорни усіх нас,

Як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш,

Як у світі жити,

Як зло оминати,

А добро чинити.

Бджілоньки – на квіти,

Дітоньки – до школи,

Там збирають мудрість,

Як мед в полі бджоли.

М. Підгірянка

          

Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.

М. Підгірянка

Учні любили свою вчительку за лагідне, уважне й доброзичливе ставлення до них, за цікаве навчання, за те, що розповідала їм народні казки, захоплюючі легенди з історії рідного краю. Вчителька влаштовувала цікаві ігри на перервах, розучувала з дітьми українські народні пісні, колядки, щедрівки. Поетеса бувала з дітьми на природі, навчала їх вишивати, малювати, розписувати писанки, готувала з ними вистави.

Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса. (М. Рильський)

Марійчині співаночки цвітуть і нині. Діти з задоволенням читають її поетичні твори.

 "Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди"

Літературна композиція

9 березня 2021 року минає 207 років від дня народження національного генія і пророка,  духовного батька України Тараса Григоровича Шевченка.

Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Тож навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна другу.

Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.

Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії.

До уваги користувачів в бібліотеці організовано літературну композицію «Поезія Кобзаря - вічна книга українців», де бажаючі мають змогу познайомитись з творчою спадщиною Т.Г. Шевченка.