«Рідна мова-наша зброя і наш оберіг»

(до Міжнародного дня рідної мови)

мовні цікавинки

Мова — це не просто слова.

Це наша пам’ять, сила й коріння.

Бережімо її, щоб вона жила вічно —

гордо, чисто й по-українськи. 

     Без мови немає народу: правда, яку не всі хочуть чути. Мову можуть заборонити, але її неможливо вбити: історія сили рідного слова.

           Рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це пам’ять поколінь, код нації і невидимий міст між минулим та майбутнім. Саме через мову передаються традиції, пісні, молитви, казки й навіть характер народу.

Кілька цікавих фактів про мову:

Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого. Його започаткувала ЮНЕСКО у 1999 році, щоб підтримати мовне різноманіття та зберегти мови, що зникають.

У світі існує близько 7000 мов, але щороку зникає кілька десятків. Разом із мовою зникає унікальний спосіб мислення, історія і культура.

Українська мова входить до числа наймилозвучніших мов світу. За легендою, у Парижі в XIX столітті вона посіла друге місце після італійської за мелодійністю.

Перші письмові пам’ятки української мови з’явилися ще у XI–XII століттях, а вже у 1798 році Іван Котляревський видав “Енеїду” — перший твір нової української літературної мови.

Чому рідна мова така важлива

Мова формує мислення. Людина думає словами, які чула з дитинства. Саме тому рідна мова впливає на характер, гумор, емоції та навіть спосіб сприйняття світу.

Через мову народ зберігає себе. Вона переживає війни, заборони, кордони і навіть еміграцію. Українська мова століттями витримувала заборони — від Валуєвського циркуляру 1863 року до Емського указу 1876 року, але не зникла. Бо жила в піснях, у колискових, у родинах.

Мова — це дім, який завжди з тобою

Навіть коли люди змінюють країни, мова залишається з ними. Вона звучить у спогадах, у маминому голосі, у дитячих казках.

Рідна мова — це місце, де людина відчуває себе собою.

     Ставківська бібліотека-філія запрошує переглянути виставку до Міжнародного дня мови,де представлено скарби українського слова: від рідкісних словників до сучасних видань ,що розкривають красу та силу нашої рідної мови. 

Мова не зникає раптово. Вона стихає тоді, коли люди перестають нею говорити.

Тому кожне українське слово — це маленький внесок у майбутнє культури.

Говорити рідною мовою — це не обов’язок. Це привілей.

Це можливість відчувати себе частиною історії, яка триває просто зараз.

«Ангели пам’яті»

 (до дня Героїв Небесної Сотні)

хронометр пам'яті

Летять ангелики у засвіти,

Торкнувся біль душі-струни.

Роки біжать так швидко безупинну,

Ми пам'ятаємо кожнісіньку хвилину.

Тетяна Прокоф'єва

      20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.

        Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  Символічна назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями, які захищали мирних протестувальників від силовиків. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими учасниками Революції Гідності на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. За основною версією, вперше словосполучення «Небесна Сотня» вжила поетеса Тетяна Домашенко під час церемонії прощання з убитими протестувальниками на майдані Незалежності у Києві.

   Сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення, ці події сприймаються як перший переможний бій великої війни за нашу незалежність.

   Імена Героїв Небесної Сотні викарбувані не лише на гранітних плитах монументів у десятках міст України, а й у назвах площ, проспектів та вулиць. Створений Національний музей Революції Гідності став центром збереження живої історії про те, як воля народу змінила вектор розвитку всієї держави.
Ці події назавжди увійшли в генетичний код нації. З покоління в покоління ми передаватимемо правду про тих, хто вийшов проти кийків та куль зі щитами з фанери, але з непохитною вірою в серці. Тоді вони встояли на Майдані — сьогодні їхні послідовники тримають фронт, доводячи, що жертва Небесної Сотні не була марною.

        Пам’ять – це не лише подія в минулому. Це жива нитка, що пов’язує наше сьогодення з тими, хто віддав життя за можливість вільно жити й обирати власний шлях. Герої Небесної Сотні – не просто назва пам’ятної дати, це імена, обличчя і приклади людської відваги, які варто пам’ятати.

  У бібліотеці оформлено книжкову виставку «Ангели пам’яті», на якій представлено книги, що висвітлюють події під час Революції Гідності, розповідають про героїзм та мужність її учасників.

У цей день ми схиляємо голови у скорботі.

Запалюємо свічку пам’яті.

Дякуємо тим, хто віддав життя за нашу свободу.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у слові, у книзі, у серці кожного з нас.