Цифрова освіта в бібліотеці

          Під час війни цифрові навички допомагають знайти віддалену роботу, підвищити свою кваліфікацію або ж здобути нову. Завдяки цифровим навичкам можна отримувати державні послуги онлайн, якісно полегшити щоденне життя, економити час, впевнено та безпечно користуватися соціальними мережами та Інтернетом. Цей формат допомагає перетворити бібліотеку із сховища книг, що видаються для читання на певний термін, в епіцентр культури і творчості, у відкритий простір для розвитку особистості.

        Ставківська бібліотека філія продовжує навчання на національній освітній платформі" Дія. Цифрова освіта". Користувачі бібліотеки переглянули освітній серіал на тему: " Як захиститися від фейків і дезінформації".  

 

     Переглянувши серіал, учасники навчилися, як безпечно користуватися інтернетом, розпізнавати дезінформацію та отримувати користь від сучасних технологій. По завершенню навчання, відповівши на тестові запитання після кожної серії та пройшовши фінальне тестування, кожен отримав іменний електронний сертифікат.

     Тож це та сфера, яку треба розвивати, і той напрям, в якому необхідно працювати.

 

«Микола Гоголь – нащадок гетьманів»

( 215 річчя від дня народження М. В. Гоголя, письменника , драматурга, критика)

літературний експрес

  Моє серце завжди належатиме священним місцям моєї батьківщини

М.В.Гоголь

                Микола Гоголь народився у багатодітній родині 1 квітня 1809 року у Великих Сорочинцях. Мати письменника Марія Іванівна вийшла заміж за майже удвічі старшого Василя Гоголя-Яновського. На той момент їй було 14 років. Вона була набожною людиною. Літератори вважають, що саме через це Микола Гоголь став віруючим та наділяв свою творчість фантастикою та містицизмом. Він був третьою дитиною із дванадцяти. Двоє дітей до нього народилися мертвими. Ще під час вагітності мати пообіцяла: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. За словами сестри письменника Ольги, її брат "любив згадувати про те, чому його назвали Миколою". Гоголь ніколи не був одружений. 

        Батько майбутнього письменника походив зі старовинного українського козацького роду – був нащадком відомого козака Остапа Гоголя – гетьмана Правобережної України кінця XVII століття. Він помер, коли Миколі виповнилося 15 років.

        Слід зазначити, що в сім`ї Гоголя всі розмовляли рідною українською мовою! Україна була для нього не лише місцем ,де він народився, а і джерелом натхнення ,втілення природного і вільного життя .

         А ще Микола Васильович любив готувати. Часто пригощав друзів галушками та варениками. Крім того, варив напій із козячого молока з додаванням рому, який називав гоголем- моґелем. 

        Гоголь писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см. Він бував за кордоном — у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, та одного разу навіть здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму.

        Гоголь соромився свого носа, і навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа "Ніс". Взагалі, він був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник хутко зникав із кімнати.

        У Гоголя було багато фобій: він боявся грози і знепритомніти, бути похованим заживо і смерті. Через це Микола Гоголь міг частину ночі проводити на дивані, не лягаючи у ліжко. За сім років до смерті Гоголь попереджав, щоб його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. У своєму заповіті він написав: "... тіла мого не ховати до тих пір, поки не з'являться явні ознаки розкладання. Це стало причиною містичних припущень. Слух про нібито страшну смерть письменника, якого поховали живцем, виявився настільки живучим, що досі багато хто вважає його правдивим фактом. Однак, через 79 років після смерті письменника, могилу Гоголя розкрили для перенесення останків. Кажуть, що в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. Ці чутки і створили впевненість у тому, що Микола Васильович помер страшною смертю під землею. За спогадами скульптора Миколи Рамазанова, який знімав посмертну маску письменника, на обличчі покійного явно було видно посмертні зміни та початок процесу розкладання тканин. Це і спростовує версію про літургічний сон. Серед причин смерті Миколи Гоголя – добровільне позбавлення себе їжі. Письменник помер 21 лютого 1852 року. Йому було 42 роки.

        Микола Васильович Гоголь залишив у спадок прийдешнім поколінням  оповитий повір’ями та легендами поетичний образ України. Він розкриває у своїх творах: українські звичаї і традиції, козацтво, фольклор. У відомій повісті «Тарас Бульба» яскраво виступає тема козацтва. У цьому творі Україна постає через майже стереотипний образ сильних та мужніх воїнів, що до останнього подиху та каплі крові захищають свою землю від чужинців. Безкрайнім українським степом їдуть три вершники. Це Тарас Бульба із синами, їдуть вони до славного Запорожжя. У ньому живуть "горді і міцні, як леви, воїни", що хоробро захищали свої землі від іноземних загарбників. Який гарний степ, яким вони їдуть! Сильно й ніжно любить і цей степ, і всю прекрасну свою батьківщину Тарас Бульба. Немає нічого для нього святішого за бойове товариство, рідну українську землю. І тече по цій землі велика ріка. Дніпро в Гоголя — уособлення величі його батьківщини, його України...   

      На Полтавщині створено національний музей-заповідник Миколи Гоголя . У 1929 році був заснований Великосорочинський літературно-меморіальний музей Миколи Васильовича Гоголя.

    До 215-ї річниці від дня народження відомого письменника-мислителя у бібліотеці діє  виставка  вшанування "Микола Гоголь- нащадок гетьманів ", на якій представлені видання Миколи Гоголя та література про життя і творчість визнаного класика української літератури першої половини ХІХ століття.

 

Гетьман Мазепа. Роль і місце в історії.

(до 385 -річчя І. С. Мазепи- гетьмана, державного і політичного  діяча)

                                                                  інфомікс

          20 березня 1639 народився Іван Мазепа в с. Мазепинці під Білою Церквою на Київщині – видатний український ,політичний і державний діяч, визначна постать козацької доби, символ боротьби проти закабалення України  в шляхетській родині на хуторі Мазепинці Київського воєводства. Добре навчався й змалечку демонстрував свій характер. В історію ввійшов, як гетьман, що був на посаді рекордний термін – 22 роки. «Жоден з гетьманів не зробив для віри і духівництва так багато, як Мазепа» – вважає Борис Крупницький. Помер 21 вересня 1709 року біля н. п. Бендери в Молдові.

          Іван Мазепа – досить суперечлива особистість в українській історії. Вороги його вважали хитрим політиком і зрадником. Прихильники стверджували, що він прагнув порятунку та процвітання для рідної землі. Скільки людей, стільки і думок. Однак, що би про нього не говорили, мусимо визнати, що для України він зробив чимало. Період його правління характеризувався відродженням гетьманської України, передусім Києва – її духовного центру, розвитком культури, а також піднесенням соціального та релігійного життя.

          Піднявшись кар'єрними сходами, Іван Мазепа багато уваги приділив саме розвитку освіти. Він був спонсором будівництва Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. І, взагалі, був досить щедрим меценатом: будував та реставрував церкви, дарував храмам дорогоцінні речі, опікувався православними святинями за межами України. І все це за власні кошти.

Цікаві факти:

1.     Гетьман Іван Мазепа був освіченою людиною. Спочатку, навчався в Києво-Могилянській академії, згодом — вивчав військову справу в Голландії та філософію у Франції. Уміння вести переговори Мазепа навчився при дворі польського короля Яна ІІ Казимира.

2.     За даними дослідників, Мазепа побудував власним коштом 26 церков. За його ініціативи проводився ремонт Софійського собору, реставрація Михайлівського золотоверхого монастиря, Успенського собору та Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Церковне будівництво він не обмежував Києвом. На його кошти будувалися церкви в Глухові, Лубнах, Густині, а також на території московської держави (теперішня курська область).

3.     У 1674 році потрапив до запорозьких козаків. Вже через кілька років став генеральним осавулом.

4.     Мав всього лиш один офіційний шлюб з Ганною Дольською. Також мав доньку, яка померла немовлям. Після того, як Мазепа став вдівцем, він не одружувався, хоча контакти з іншими жінками були. Була одна цікава історія… У 70 років Іван “закрутив роман” зі своєю хрещеницею Мотрею Кочубеївною, якій було 16 років. Дівчина пішла від батька до Мазепи, але той, остерігаючись штурму свого замку в Гончарівці, відправив її назад.

5.     Про гетьмана було знято безліч фільмів: «Мазепа» (1914) , стрічка «Обітниця» (1992) та інші. У Полтаві в період 2003-2012 років проходив всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест», на якому митці демонстрували свої літературні й музичні твори.

6.     Спочатку, Іван Мазепа побудував дипломатичні стосунки з сусіднім царем, який упродовж довгого часу, ставився до гетьмана дуже прихильно. Пізніше взаємини з москвою погіршилися і Мазепа почав шукати іншого патрона. Так й утворився союз зі Швецією.

7.     Під час Північної війни 1700-1721 років, український гетьман в союзі з польським та шведським королями здійснив спробу реалізувати свій задум, метою якого був вихід з-під протекторату московської держави та утворення на українських землях незалежної держави. За угодою, укладеною зі шведським королем Карлом ХІІ Україна мала стати незалежною державою. На її території проголошувалося князівство з довічною спадковою владою князя – гетьмана, чого й хотів Мазепа найбільше.

8.     Іван Мазепа володів багатьма мовами: російською, польською, італійською, німецькою, французькою, татарською мовами та навіть латиною. Захоплювався філософією та історією. Під час навчання у Києві писав вірші.

9.     Києво-Могилянська академія за час його гетьманування стала науковим центром всієї України, а Київ став духовним центром України.

10. Населені пункти названі на честь гетьмана є у США, Канаді, Україні та ПАР. Вулиці є практично в усіх українських містах та є пам’ятники у Полтаві, Чернігові та інших населених пунктах.

                          До  уваги користувачів бібліотеки оформлено  книжковий перегляд "Гетьман Мазепа. Роль і місце в історії", на якому  представлена література про життя і діяльність видатного діяча. 

 

«Єднаймо Україну Тарасовим словом»

              (до 210 років від дня народження Т.Г. Шевченка, українського поета, художника)

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного свого:

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу!...

( В. Самійленко )

       Цьогоріч Україна на державному рівні відзначає 210-річчя від дня народження видатного українського поета, художника Тараса Шевченка.

    Тарас Григорович Шевченко — великий син українського народу, гордість і слава його. Один із найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий він і як художник, а передусім — як полум'яний борець за щастя знедоленого українського народу. Він є беззаперечним символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини та Неньки України. Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу . Мрія поета збулася – Україна стала незалежною. Це головний здобуток нації за пройдені століття. Він прожив усього 47 років, із яких 24 був у кріпацтві, 10 років мучився в солдатській неволі на засланні, і всього 13 років був вільною людиною.

          Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок "Кобзаря" Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.

       Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі наших дідів та прадідів, вона кликала до боротьби, вселяла смертельний страх у ворогів…:

«…вставайте

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте ».

      Ці рядки знаменитого Шевченкового «Заповіту» повинні запалити, загартувати й нашу волю до боротьби, зміцнити віру в краще майбутнє Неньки України, адже майбутнє її – в наших руках.

    До уваги користувачів в бібліотеці організовано літературну композицію «Єднаймо Україну Тарасовим словом» ,де бажаючі мають змогу познайомитися з творчою спадщиною Кобзаря .

 

«Вистояли – переможемо!»

(до дня початку російської агресії проти України)

віртуальний спогад

24 лютого 2024 року минає два роки з дня повномасштабного вторгнення росії в Україну.

24 лютого виповнюється 731 день від початку злочинного повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку москва розпочала проти України 10 років тому з окупації Криму у 2014 році.

Два роки тому, 24 лютого 2022 року, світ прокинувся від жахливої ​​новини – росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Згадаємо хронологію подій 24.02.2022 р.:

00:01: В Україні почав діяти надзвичайний стан.

01:50: В. Зеленський ініціював телефонну розмову з Путіним, але той не відповів.

03:30–03:59 ранку: перші російські дрг намагаються увійти на територію України. Чергові наряди Держприкордонслужби вступають з ними в бій. За дрг йдуть регулярні підрозділи ЗС рф, активні бої йдуть в районах н/п Зоринівка на Луганщині, а також на КПП «Каланчак» на адмінкордоні з тимчасово окупованим Кримом.

04:50 ранку: російський диктатор володимир путін випустив звернення до росіян із заявою про початок «спеціальної військової операції в Україні».

05:00 ранку: рано вранці російські війська атакують Україну по всій лінії кордону – в Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській та Житомирській областях, із боку тимчасово окупованого Криму, на Донбасі, а також заходять з боку Білорусі на Київ і Київську область. Ракетних ударів завдано по Харкову, Одесі, Києву, Житомиру, Броварах, Херсону, Миколаєву, Дніпру та Запоріжжю, випущено понад 150 ракет.

06:10: Президент України Володимир Зеленський скликає термінове засідання Ради національної безпеки та оборони.

Близько 07:00 ранку: Зеленський виступає зі зверненням до українського народу:

  «Сьогодні від вас, від кожного з вас вимагається спокій. По можливості залишайтеся вдома. Ми працюємо, армія працює, працює весь сектор безпеки України. На зв'язку з вами буду постійно я, РНБО, Кабінет міністрів України ... Без паніки! Ми сильні, ми готові до всього. Ми переможемо всіх. Тому що ми – це Україна. Слава Україні!» – заявив він .

         Цей день став чорною датою в історії нашої країни, днем, коли мирне життя українців було жорстоко зруйноване, день, коли ми згадуємо тисячі загиблих, тисячі поранених, мільйони людей, які змушені були залишити свої домівки, день, коли ми дякуємо нашим захисникам і захисницям, які ціною власного життя боронять нашу землю, день, коли ми віримо, що Україна обов’язково переможе у цій жорстокій війні.

Війна у всіх однаково болить.
На повну силу, аж до ломоти!
Не передати ту тужливу мить,
Як бачиш ті повалені мости.

На місці парку — згарище руїн,
Порожні вулиці, обпалені дерева,
Іконостас стоїть в церкві без стін.
Снує над містом очманіле мрево.

Увесь добробут і інфраструктура ,
Що було цінне серцю і душі,
Фонтани і історія, й культура —
Залишилась лиш пам’ять і вірші.

Відповісте за всі пролииті сльози,
Ми в одязі спимо десятий день,
Не треба нас “спасати” від загрози,
Від обстрілів почалася мігрень.

А найболючіше — зруйновані будинки,
Скалічені і забрані життя,
На Суднім дні заплатите за вчинки,
І вам не допоможе каяття…

Мар’яна Данилюк

 Ми подолаєм тебе, враже, рідним словом!

 

 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.

Українська мова – одне з найцінніших надбань, яке залишили нам наші пращури.

В історії української мови були доволі складні часи – її забороняли, викорінювали з побуту, культурного та політичного життя. Попри всі складнощі український народ зміг зберегти квітучу мову, якою розмовляють понад 45 мільйонів людей по всьому світу.

Мова це не просто засіб комунікації з людьми навколо нас, мова – це частина нашої особистості, рідна мова – це історична пам'ять народу, надбання, що поєднує минулі покоління з майбутніми, це наша мудрість, це частина нашої духовності, наша гордість. Рідна мова не просто єднає народ, вона його захищає.

Міжнародний день рідної мови – свято, яке нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.

Українці це знову виборюють зі зброєю в руках. За українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни.

Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

 

«України обпалений цвіт»

(до дня Героїв Небесної Сотні)

хронометр пам`яті

       20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні. Їх - 107. Героями Небесної Сотні стали люди різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Усіх їх об' єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на своїй землі. Найстаршому Герою виповнилося 82 роки, а наймолодшому - лише 17. На 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Саме тому ми цього дня вшановуємо усіх полеглих за свободу, незалежність та європейський шлях розвитку.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Небесна Сотня  стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів ,які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи наше право бути Українцем.

Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом "Вдячні за свободу!"