"Конституція - основи моєї держави"

Калейдоскоп цікавих повідомлень

В нинішньому році українці відзначають 25 річницю прийняття Конституції незалежної України.  День Конституції – 28 червня, згідно з текстом основного закону України, є державним святом.  І воно єдине, з усіх державних свят України, встановлене положеннями самої Конституції.

Україна може похвалитися багатовіковою історією конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була опублікована ще на початку XVIII століття – в 1710 році. Документ встановлював права та обов'язки членів Війська Запорізького, і за оцінками істориків, став однією з перших європейських конституцій Нового часу.
Чинності  конституція Орлика, однак, так і не набула.

Нова українська Конституція народжувалася в логіці складних політичних ігор і подолання правових проблем, пов'язаних зі становленням молодої держави. З моменту здобуття незалежності Україна користувалася радянською конституцією, що дісталася їй "у спадок", і яка, незважаючи на глибокі зміни, не відповідала сучасним вимогам.

Робота над новим основним законом почалася відразу після здобуття країною незалежності, але постійно страждала від політичних і особистісних конфліктів. Серйозним кроком до Конституції став Конституційний договір, підписаний 8 червня 1995 року президентом Леонідом Кучмою та спікером Ради Олександром Морозом. Документ передбачав ухвалення нової Конституції протягом року після його підписання. Після цього робота активізувалася: Конституційна комісія, що складається з експертів-правознавців, науковців і юристів, представила перші напрацювання майбутньої Конституції вже в листопаді того ж року.

Перші положення Конституції, представлені на суд народних депутатів, стали активно піддаватися критиці і «доопрацюванню» з боку парламентських фракцій і груп. Паралельно, правки в документ вносила і Конституційна комісія, а між президентом Кучмою та спікером Ради Морозом виникли серйозні протиріччя. Робота над новою Конституцією могла затягнутися на роки.

Ніч з 27 на 28 червня 1996 року стала історичною – Верховна Рада, незважаючи на всі суперечності, приступила до обговорення та прийняття Основного закону, розглядаючи одну статтю за іншою.
О 9 годині 18 хвилин 28 червня Конституція України була прийнята – в її підтримку проголосували 321 депутат, при 45 голосах проти і 12 тих, хто утримався.

З нагоди відзначення 25-ї річниці Конституції України в Ставківській бібліотеці розгорнута книжково - ілюстративна виставка "Оберіг держави і нації - Конституція". 

ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

80 років від дня віроломного нападу фашистської  Німеччини на Радянський Союз (1941)

   Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

     Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Війна супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями тощо. Близько третини усіх загиблих у Другій світовій війні припадає на німецько-радянську війну. Перебіг війни зумовив поразку Німеччини, а з нею усіх країн Осі у Другій світовій війні.

   За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5–4 млн українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8–10 млн, демографічні — 10–13 млн осіб.

   Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Письменник, якого варто знати, читати та слухати

(до 70 років від дня народження В. М. Шкляра)

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.

Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Також свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». А у 2000-2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».

Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Він також є автором книг: «Перший сніг», «Живиця», «Праліс», «Ностальгія», «Тень совы», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Декамерон», «Репетиція сатани», «Черешні в житі».

Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема, «Золоте перо», «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман, «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику».

Найбільшу популярність письменникові з Черкащини приніс роман на тему історії рідного краю – це був «Залишенець» або ж «Чорний Ворон» – під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холоного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях у 2009 році.

Саме життя Василя Шкляра теж могло б стати сюжетом книги. Чого варта тільки історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу «Чорний Ворон». Письменник відмовився отримувати премію, поки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані зібрані по всій Україні патріотами були фактично рівними тими, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною «народною» Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили під час багатотисячних вшанувань пам’яті отамана Василя Чучупаки у Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча у колекції відзнак письменника.

За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.

До уваги користувачів у Ставківській бібліотеці організована виставка творів Шкляра В.М.: “Письменник, якого варто знати, читати та слухати”.