"Людина, мислитель, поет"
Цьогоріч світ відзначає 300 день народження Григорія Сковороди – великого мрійника, мандрівного філософа та педагога. Григорій Сковорода зрікся світу й кар’єрного росту, хоча й мав високі досягнення та блискучу освіту. Замість родинного затишку обрав постійні мандри й самотність – та при цьому вважав себе неймовірно щасливою людиною.
Якими ж були основні засади його філософії? Як йому вдавалося дотримуватися принципу «золотої середини»? Як навчав і які оцінки ставив своїм вихованцям? Про все це – на сторінках абетки-енциклопедії «Сковорода від А до Я». Зараз же зібрали для вас кілька фактів про Григорія Савича із книги.
Про батьків Сковороди Саву та Пелагею його учень і перший біограф Михайло Ковалинський іще 1794 року писав таке:
«Родителі його були з простолюду: батько — козак , мати — такого самого роду». Вони мали звичайний міщанський статок , але відзначались у своєму колі чесністю, правдивістю, гостинністю, набожністю, миролюбним сусідством».
Певна річ, вони добре виховали свого сина. Недарма згодом, говорячи про виховання дітей, Сковорода буде наполегливо підкреслювати, що вирішальну роль у цій справі відіграють батьки, бо ніхто, крім батьків, не може виконати двох найголовніших заповідей: «добре народити» й «добре навчити». Що означає «добре народити»? По-перше, те, що майбутні батьки люблять одне одного, що вони чисті душею і фізично здорові. А по-друге, вони мають дотримуватися кількох простих правил «доброго народження». Наприклад, мати, яка носить під серцем дитину, ніколи не повинна думати про погане, надмірно хвилюватися тощо. Батьки залишаються першими та найкращими вихователями дитини й після її народження. Коли батько, посилаючись на крайню заклопотаність, не приділяє малюкові належної уваги, а зразу ж віддає його під опіку найманих вихователів, — це те саме, що посадити на царський трон раба. І що ж повинні робити батьки? Перш за все — піклуватися про здоров’я малюка. Так-так, «здоров’я, — каже Сковорода, — слід берегти мов зіницю ока». Та, звісно, ще більше слід піклуватися про здоров’я моральне, тобто виховувати в дитини вдячність. А що таке вдячність? Це вміння сприймати наш світ таким, яким він є.
Найбільше в житті Сковорода цінував спокій. Про це він писав не раз і не два. Наприклад, у його пречудовій пісні «Ой ти, пташко жовтобоко» є такі слова:
«Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
А я буду собі тихо коротати милий вік.
Так мине мене все лихо, щаслив буду чоловік».
Змалечку Сковорода полюбив інструментальну музику. Спершу він грав на звичайній сопілці, вирізаній із гілочки калини або ліщини. Але потроху малий Гриць так удосконалив свою сопілку, що міг передавати на ній навіть переливи голосів співочих птахів. А вже в зрілому віці Сковорода приємно й зі смаком грав на флейті, скрипці, бандурі та гуслях. Словом, іще в дитинстві він напрочуд тонко відчував те, про що скаже згодом, коли стане дорослим:
«Музика – це великі ліки в скорботі, втіха в печалі, забава в щасті».
Сковорода дуже любив тварин. Кажуть, його неодмінним товаришем у мандрах був вірний пес. Та особливо наш філософ любив птахів. Недарма він так часто і з таким теплом змальовував їх у своїх творах. Тут і горлиці, і дятли, й жайворонки, і лелеки, й соловейки... Навіть правду-істину він змалював в образі птаха.
Кажуть, що ми, українці, живемо серцем. Серце є для нас джерелом нашої мудрості й глупоти, доброти й злостивості, бажань і надій, фантазій і знання. А ще — це та оселя, в якій живе сам Бог. Принаймні так гадав Григорій Сковорода, у чиїх творах образ серця зринає 1146 разів. Серце для нього — самісіньке єство людини. Він трактував його і як таємничу Божу іскру, що є в кожному з нас, і як думку, і як бездонну душевну глибину, і як арену вічної борні добра та зла. Словом, «всяк є тим, чиє серце в нім».
До вашої уваги крилаті вислови та цитати Григорія Сковороди, які не втрачають своєї актуальності вже понад століття.
1. Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
2. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
3. Не за обличчя судіть, а за серце.
4. Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
5. Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
6. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
7. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
8. Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
9. Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом. Тисяча на те перед тобою благословенних ремесел.
10. Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
11. Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.
12. Як хто посіє в юності, так пожне в старості.
13. Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.
14. Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
15. Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
16. Що вподобав, на те й перетворився.
17. Не шукай щастя за морем.
18. Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром.
19. Для шляхетної людини ніщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають дурні.
20. Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.
