День Хрещення Русі – свято минулого, майбутнього й сьогодення

Історична панорама

День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира  Святославовича відзначається 28 липня. Він був онуком святої княгині Ольги, день пам’яті якої відзначають 24 липня.

Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. У зв’язку з цим 28 липня в Україні — державне свято — День Хрещення Київської Русі.

Народився майбутній князь 954 року в Києві. Період його князювання в Києві тривалий — 35 років — від 980 до 1015 року.

Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Літопис говорить про 988 рік. А ось щодо місця, то найбільша суперечка існує чи в Херсонесі, чи в Києві. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Якщо хрещення киян відбулося більш-менш без насильства, то в інших удільних князівствах, як згадує літопис, княжі воєводи хрестили мечем і вогнем.

Саме тут, у момент першого Хрещення нашого народу князем Володимиром, народилася східнослов'янська православна цивілізація. І саме Київ став містом-основоположником історичної, культурної, моральної й духовної епохи в житті  всіх слов'янських народів, центром християнства, центром духовного збагачення.
За наказом князя збудували чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві.

Проте християнство на українських землях появилося задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.

Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників.

Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князю Ігорю в 941 р. Х ст.

І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.

Натомість на західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні свв. Мефодій і Кирило.

Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.

Згідно з «Повістю минулих літ», 988 року Київський князь Володимир Святославич під час Хрещення народу  промовив таку молитву: Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати Тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на Тебе і на твою силу, одолів я підступи його!

Офіційним державним святом День Хрещення Київської Русі — 28 липня — став згідно з указом Президента України Віктора Ющенка у 2008 році.

"Становлення незалежності України"

              (30 - річчя прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990)

історичний екскурс

                            

16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, зробивши перший крок до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

                                     Декларація визначила основні політичні, економічні, соціальні цілі та довгострокові перспективи розвитку Української держави, відкривши новий етап в історії нашого народу, заклавши підґрунтя для прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

                                                 Одним з основних положень Декларації є положення про громадянство.  Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де “всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять”. 

                                Документом також проголошувалась економічна самостійність України, підкреслювався намір створити власну банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, та, при необхідності, ввести  грошову одиницю.
 Здобуття суверенітету для кожної держави — це перший її крок у досягненні свободи й незалежності, крок до соціально-економічного та духовного прогресу, благополуччя й добробуту народу. 

                                             Прийняття Декларації про державний суверенітет України стало важливою віхою в здобутті державної незалежності нашої країни. Цей історичний акт ми завжди повинні пам’ятати і вшановувати його значення.

                                     30 років тому ми консолідувалися навколо ідеї української державності, довели світові, що ми — народ, який прагне творити власну долю на власній землі. Нині, як і тоді, маємо бути єдиними в наших прагненнях та діях. Адже тільки так ми зможемо побудувати вільну, демократичну, сильну, економічно і духовно багату державу — Україну. 

Звичаї та традиції дня Івана Купала

  ( інформхвилинка )

Івана Купала — традиційне східнослов’янське свято, присвячене літньому сонцестоянню, відзначають 7 липня. Хоч Івана Купала має язичницьке коріння, воно збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі і його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя. Історія свята дуже неоднозначна та суперечлива, тому пропонуємо вашій увазі цікаві факти про цей день.

 1. Найбільшим скарбом на Івана Купала є цвіт папороті. Той, хто знайде квітку, яка цвіте лиш одну мить, отримає неймовірну силу. Володар заповітної квітки розумітиме мову будь-якого створіння, зможе бачити заховані в землю скарби та матиме чудодійні можливості. Щодо цього висловилися вчені, та зауважили, що повір’я про цвіт папороті могла породити цікава особливість папоротевої рослини «страусове перо звичайне». Спороносні листки цієї папороті виділяють особливу ефірну олію, що може випромінювати слабке світло, яке, за повір’ям, йде від квітки.

2. Біля купальського вогнища збиралося все село. Також у цю магічну ніч не можна вживати алкогольні напої. Вірять, що на тих, хто перехилить чарку, чекає доля алкоголіка.

                                                       

3. Традиція стрибати через вогонь виникла неспроста. Такий ритуал — не розвага, а метод очищення та ворожіння. Крізь багаття проганяли худобу, аби вберегти її від мору, а матері спалювали сорочки хворих дітей, щоб ті швидше одужали. Пари, стрибаючи через вогонь, тримаються за руки, якщо руки розірвуться — пара не одружиться, якщо ж навпаки — буде жити разом довго та щасливо.

4. На Івана Купала не можна було спати, оскільки нечисть також не дрімає, а намагається шкодити людям та їхній домашній худобі. Люди всіляко захищалися від нечисті, зокрема розвішували в домівці та біля неї кропиву, любисток, полин, вербу та іншу зелень. Також розвішували дзеркала та навіть… подерті чоловічі штани.

5. Вважалося, що на Івана Купала будь-яка вода володіє цілющими властивостями. А тому, згідно з прикметами, заведено купатися, бо так можна позбутися недуг.

6. На Івана Купала дівчата збирали полин, оскільки вважали, що його бояться відьми та русалки. Полин носили на поясі, вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків і воріт, щоб перегородити шлях відьмам.

7. Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

8. До купальського багаття були зобов’язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили, могли звинуватити у відьмацтві.

9. Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум’ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

10. Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалася гріхом.