29 березня виповнюється 140 років від дня народження Марійки Підгірянки.
Марійка Підгірянка - псевдонім Марії
Омелянівни Ленерт-Домбровської, української поетеси.
Почала писати Марія ще в юності. Тоді й обрала собі літературний псевдонім
Марійка Підгірянка, - в знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю.
Більшість творів поетеса написала для дітей та про дітей. Основні мотиви її віршів
- оспівування краси рідного краю, природи Карпат.
Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти, несла
людям світло й добро. Щирі, мелодійні вірші Марійки Підгірянки допомагали
школярам запам'ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні
явища природи. Марія Омелянівна віддавала дітям усі свої сили, творчість,
доброту. Вона була не просто вчителькою, а й старшим товаришем. Тому в неї про
школу, школяриків так багато віршів.
Школа
М. Підгірянка
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.
М. Підгірянка
Учні любили свою
вчительку за лагідне, уважне й доброзичливе ставлення до них, за цікаве
навчання, за те, що розповідала їм народні казки, захоплюючі легенди з історії
рідного краю. Вчителька влаштовувала цікаві ігри на перервах, розучувала з
дітьми українські народні пісні, колядки, щедрівки. Поетеса бувала з дітьми на
природі, навчала їх вишивати, малювати, розписувати писанки, готувала з ними
вистави.
Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса. (М. Рильський)
Марійчині співаночки цвітуть і нині. Діти з задоволенням читають її поетичні твори.