"Віктор Гюго і його світ"

 (до 220 років від дня народження французького письиенника романіста)

Літературний подіум

26 лютого цього року виповнюється 220 років від дня народження видатного французького письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча Віктора Гюго (1802-1885).

Творчість Гюго дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.

Цікаві факти про письменника:

- Віктор Марі Гюго побачив світ у 1802 році. В один рік з ним народилися такі відомі письменники як, Вільгельм Гауф і Олександр Дюма(батько). Народився Гюго на паризькій вулиці, де жили склодуви. Будинок, в якому з’явився на світ  і провів час письменник, не зберігся до теперішнього часу. Останні роки життя письменник провів у власному маєтку, на вулиці, яку за життя письменника назвали «Авеню Віктора Гюго».

- Дитинство Віктор Гюго провів у роз’їздах: Марсель, Корсика, Ельба, Мадрид, Італія-це було пов’язано зі службою батька, який був генералом в наполеонівській армії. Але після кочового життя сім’я завжди поверталася в Париж. Численні подорожі вплинули на творчість майбутнього письменника, він все життя був романтиком в душі і завжди відстоював свої ідеали.

- Вже в 14 років Гюго почав пробу пера, але на жаль ці юнацькі твори не були опубліковані.

Крім письменницької діяльності він займався живописом. Його роботи — це в основному начерки, зроблені олівцем і тушшю. В даний час близько 4000 художніх ескізів знаходяться в різних колекціях по всьому світу.

- Популярність прийшла до письменника ще в юності, під час участі у конкурсі Академії, його вірші були помічені і отримали позитивний відгук. А вже в 17 років, за свої поеми Гюго отримує почесні премії, які і допомагають йому прокласти шлях в творче життя.

- Найвідомішим твором є Собор Паризької Богоматері. Це твір привернув увагу громадськості до собору, який під час написання твору вимагав ремонтних робіт.

- Віктор Гюго був противником смертної кари і домагався її скасування.

Письменник брав активну участь у політичному житті країни, брав участь в антиурядових заворушеннях. Рятуючись від переслідування поліції, був змушений тікати до Бельгії. У цій країні життя у письменника не склалося і врешті-решт він влаштувався у Великобританії, куди він переїхав з дружиною і дітьми. Далеко від Батьківщини письменник провів 18 років.

- Наймасштабніша і яскрава робота Гюго – це «Знедолені». На створення цього твору пішло 20 років. Роман відображає нерівність у суспільстві, боротьбу за справедливість.

-  Протягом 16 років Віктору Гюго довелося жити в готелі, у нього не було власного житла. Зараз у цьому номері є музейна експозиція, присвячена письменнику.

- У 39 років став членом французької Академії, а в 74 був обраний сенатором.

- Твори писав протягом 60 років. Після себе письменник залишив близько 50 томів романів і драм, більше 25 томів віршів і близько сотні томів наукових і публіцистичних (філософських) творів.

Письменник мав славу реформатора в літературі. Він намагався завжди бути в центрі нових тенденцій в моді, літературі та суспільному житті. Коли Віктору Гюго виповнилося 70 років, він не переставав відвідувати різні заходи для осіб молодого віку.

- Будучи вже хворим і перебуваючи вже в похилому віці, на той момент Гюго було 84 роки, письменник взяв участь у параді на свою честь, на цьому параді він застудився і захворів на запалення легенів, від пневмонії він помер.

Церемонія прощання у Віктором Гюго тривала десять днів. Попрощатися з письменником прийшло близько мільйона чоловік. Його тіло пронесли під Тріумфальною аркою в Парижі. Письменника поховали в Пантеоні.

- Письменник мав п’ять дітей. Четверо дітей померли за життя Гюго. Син Леопольд помер у дитинстві. Дочка Леопольдіна потонула разом зі своїм чоловіком, коли їй було 19 років. Другий син Чарльз помер в 44 роки від інсульту. Ще один син Франсуа Віктор помер у віці 45 років. І лише дочка Адель пережила свого батька і померла у віці 84 років в будинку для душевнохворих.

- На планеті Меркурій один з кратерів носить назву»Гюго». Ім’ям письменника названа станція метро і площа над цією станцією в Парижі.

- 30 червня в світі відзначають День Віктора Гюго, саме у цей день в 1862 році був опублікований останній розділ епічного роману «Знедолені».

- Українською мовою перекладено майже всі романи, драми та вірші Гюго. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні Іван Франко, який високо цінив соціальні повісті «Останній день смертника» (1929), «Клод Ге» (1934). Франко переклав 8 віршів із збірки «Кари», 11 віршів із інших збірок, уривок із роману «Знедолені» під назвою «Ватерлоо», фрагмент антиклерикальної драми «Торквемада». Він також написав статтю «Сотні роковини народження В. Гюго».

Твори Гюго перекладали також Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Михайло Рудницький, Віктор Шовкун, Сава Голованівський, Валерія О'Коннор-Вілінська та ін.

-  У творчій спадщині В. Гюго є й поема, присвячена Івану Мазепі —  «Мазепа» — поема вперше надрукована 1829 року. Натхненням для написання поеми «Mazeppa» стали поема Джорджа Байрона «Мазепа» та творчість Луї Буланже на тему Мазепи. Поема увійшла до збірки «Поезія сходу» (Les Orientales, 1829). Як епіграф до поеми Гюго узяв перший рядок твору Байрона — Away! — Away!

Що цікаво, сам про те не здогадуючись, Гюго напророчив незалежне майбутнє України у своїй поемі.

     "Ангели з нами "

(до дня Героїв Небесної Сотні)

АНГЕЛИ МАЙДАНУ

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,

Душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Сьогодні туга душу розпина,

Багато з вас в коханні не признались.

Надворі скоро втішиться весна.

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

День Героїв Небесної Сотні — пам’ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні – відважних співвітчизників, які ціною власного життя дали можливість Україні бути незалежною, демократичною, відкритою світові державою та самим творити своє майбутнє без кремлівських вказівок.

Пам’ятний день встановлено Указом Президента України 11 лютого 2015 року  «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Саме в ці дні, вісім років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом кремлівських агентів та зрадників сягнуло свого піку.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні було посмертно присвоєно звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Євроатлантичної спільноти.

Згідно цієї дати бібліотекар  спільно з Ставківським сільським клубом провели годину-спомин "Ангели з нами". Під час заходу прозвучали вірші, присвячені подіям на Євромайдані та Героям Небесної Сотні. Присутні переглянулі мультимедійну презентацію "Небесна Сотня. Зима що нас змінила". Бібліотекар Шевченко В. О. ознайомила присутніх з книжковою виставкою-інсталяцією "Хто вмирає в боротьбі у серцях живе навічно", та  вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих.

       

    

             

З гордістю і вдячністю віддаємо шану тим, чия самопожертва стала запорукою перемоги Революції Гідності, торжества незламного українського духу над підступними спробами нас упокорити.

Подвиг безстрашних лицарів, озброєних лише бруківкою та любов’ю до України, вісім років тому згуртував увесь цивілізований світ на підтримку нашого вибору і нині продовжує надихати мільйони українських патріотів на рішучу боротьбу проти гібридних воєнних викликів «русского мира».

Маємо лише один правильний шлях — звільнення від агресора окупованої частини Донбасу та повернення анексованого російською федерацією Криму.

Зберігаючи відданість ідеалам гідності та свободи, ми повинні утверджувати національну єдність, розбудовувати демократичну сильну і процвітаючу країну, зміцнювати наше військо та високо цінувати кожну мить життя у незалежній європейській Україні.

"Автор пречудових українських байок"

(210 років від дня народження Є. П. Гребінки, українського письменника)

Письменник та байкар Євген Гребінка прожив 36 років. Майже половину життя займався літературною діяльністю. За 15 років надрукував понад 50 повістей, романів та оповідань.  

1. Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище Гребінківського на Полтавщині (тепер село Мар'янівка) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки та його другої дружини Надії Іванівни Чайковської. Початкову освіту хлопець здобував вдома. З 1825 навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, де й почав писати вірші.

2. 1829 року розпочав перекладати українською поему Олександра Пушкіна "Полтава". Разом з товаришами-гімназистами створював студентську бібліотеку, видавав рукописні журнали "Аматузія" та "Пафія".

3. 1831 року, після закінчення гімназії, Гребінка повернувся додому. У цей час пережив особисту драму через любов до сестри товариша з гімназії. Описав її у "Записках студента". Цього ж року на сторінках "Украинского альманаха" в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин вийшов його перший друкований твір "Рогдаев пир".

4. 1834 року Гребінка переїхав до Петербурга. Викладав там російську словесність у військових училищах. Писав батькам: "Тіло моє було в столиці, а душа далеко − в рідному степу, під солом'яною покрівлею маленького будиночка".

5. У червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. Євген Павлович підтримував Шевченка матеріально, допомагав із самоосвітою, долучився до викупу поета з кріпацтва.

6. Гребінка збирав твори українською мовою й випускав їх у додатках до журналу "Отечественные записки". Однак у 1839-му видавець Андрій Краєвський відмовився публікувати додатки українською. Згодом із зібраних матеріалів Гребінка уклав альманах "Ластівка".

7. У 1842 році письменник відвідав село Рудка. Там написав відомий романс "Очи чёрные", присвятивши його своїй коханій – Марії Василівні Ростенберг.

"Очи черные, очи страстные,

Очи жгучие и прекрасные!

Как люблю я вас!

Как боюсь я вас!"

8. 1843 року Євген Гребінка разом із Шевченком побував у маєтку Тетяни Вільхівської в селі Мосівці. Того ж року в журналі "Отечественные записки" надрукували роман "Чайковський" з епіграфами із творів Тараса Григоровича.

9. Помер літератор від туберкульозу 15 грудня 1848 року у Санкт-Петербурзі. Його прах перевезли і поховали на батьківщині – біля хутора Убіжище.

10. Українською мовою усі твори Євгена Гребінки вперше опублікували 1878 року.

Користувачі бібліотеки  мають змогу познайомитися з літературним надбанням письменника, переглянувши книжкову виставку  у Ставківській бібліотеці. Вся творчість Євгена Гребінки міцно увійшла в скарбницю культурних надбань українського народу, адже він сіяв добро, а його твори заслужили право на вдячну пам’ять багатьох поколінь своїх нащадків.