«Володар Країни Сонячних Зайчиків»

             ( 95  років із дня народження В.З.Нестайка, письменника, драматурга)

     30 січня виповнюється 95 років від дня народження найвідомішого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України. Нестайко створив унікальний веселий і неймовірно цікавий дитячий світ, де кожна дитина знаходить своє місце. Його твори, зокрема «Тореадори з Васюківки», «В країні сонячних зайчиків» та багато інших, стали улюбленими не лише для юних читачів, а й для дорослих, які виросли на цих захопливих історіях.

Всеволод Нестайко отримав багато літературних премій серед них: премія імені Лесі Українки, премія імені Миколи Трублаїні, премія імені Олександра Копиленка. Також автор був нагороджений у 2010 році Орденом Ярослава Мудрого, а у 2012 році отримав відзнаку "Золотий письменник України".

Цікаві факти:

1) Батько Всеволода знав пʼять мов. Рідною мовою в сімʼї Нестайка була російська, але мама віддала Всеволода вчитися в українську школу - "щоб знав мову батька".

2) Всеволод мріяв бути капітаном далекого плавання, але через те, що не розрізняв зелений та червоний кольори, мрії не збулися. Письменник згадує:

"У дитинстві я був худенький і маленький - чи не найменший у першому класі. І хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я привʼязував до однієї ноги важку праску, до другої - цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить".

3) Нестайко не викликав захоплення у радянської влади - на письменника доносили через "нерадянських" героїв, які закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки.

4) "В Країні Сонячних Зайчиків" Нестайко писав упродовж 40 років - діти спонукали продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до Нестайка звернулася дівчинка - мовляв, у автора всі персонажі - хлопці, а треба ж щось і про дівчат. Невдовзі письменник написав пригодницьку повість"В Країні Місячних Зайчиків" з головною героїнею дівчинкою Нусею.

5) У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила "Тореадорів з Васюківки" до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена – як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

6) Стрічка за твором Нестайка "Тореадори з Васюківки" в 1968 році отримала гран-прі на міжнародному фестивалі в Мюнхені та головну нагороду в Алегзандрії (Австралія) в 1969-му. Кінофільм "Одиниця з обманом" отримав спеціальну відзнаку кінофестивалю в Габрово (Болгарія) в 1985-му.

7) 1990 році вийшла книга Нестайка "Таємничий голос за спиною", тож письменника вважають основоположником українського дитячого детективу.

8) Письменник був забобонний. Коли чорна кішка переходила дорогу, він не наважувся йти далі.

 Книги Нестайка перекладено 20 мовами світу - зокрема, англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою.

Все своє життя письменник жив і працював у Києві.В останні роки погано бачив, але писати продовжував. Друкував на друкарській машинці всліпу, а дружина вичитувала.

Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року та похований у Києві на Байковому кладовищі. На його похорон сотні людей взяли із собою дзеркальця - аби провести улюбленого письменника в останній путь сонячними зайчиками.

       В нашій бібліотеці оформлений ювілейний книжковий перегляд . Тут юні читачі можуть познайомитися з книжками Всеволода Нестайко і вибрати, що почитати на свій смак: пригоди,сміх,мрія, дружба-ось основні теми у творчості дитячого письменника!

                                      «Крути – бій за майбутнє»

 (до дня пам’яті героїв Крут)

    літературна хвилина пам’яті

    29 січня в Україні відзначають пам'ять героїв Крут - українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

   Завдяки подвигу героїв, які взяли участь у бою під Крутами, уряд УНР отримав дорогоцінний час для підписання 9 лютого Берестейського договору з країнами Четвертного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). УНР тоді визнали самостійною державою, а її армія отримала підтримку німецької й австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. Ця подія означала міжнародне визнання незалежності України.

То хто ж вони, герої Крут?

     Від початку 1918 року більшовицька росія розпочала загальний наступ на Україну і за півмісяця захопила майже все Лівобережжя. Але головною метою загарбників було захоплення Києва. 28 січня 1918 р. величезне більшовицьке військо, що налічувало близько чотирьох тисяч військових, озброївшись артилерією та маючи бронепоїзд, були вже у Бахмачі. Упевнене у своїй перемозі вороже військо, мабуть, і подумати не могло, що вже наступного дня на станції Крути (за 130 кілометрів від Києва) їхнім намірам завадять українські сміливці, яких було тільки трохи більше п’яти сотень – вояки, студенти й прості юнаки під командуванням Аверкія Гончаренка зупинили ворожу навалу, маючи на озброєнні тільки 16 кулеметів і гармату. Хлопці, більшість з яких не мала жодної військової підготовки, не побоялися вступити у бій, розуміючи, що, ймовірніше за все, вони загинуть.

     Що дуже допомогло нашим сміливцям, це їхні позиції – вони були більш вигідними, ніж у ворога, тож завдяки неймовірній відвазі та більш зручним  позиціям українці знищили близько трьох сотень більшовиків. Бій під Крутами тривав понад 5 годин, та зрештою значна перевага ворога у кількості змусила наших хлопців відступити. Однак на шляху до відступу українці підривали залізничні колії й мости, завдяки чому наступ ворога вдалося стримати на чотири дні.

     27 студентів, котрі брали участь у тому бою, заблукали у темряві й потрапили в полон. Вороги їх катували, а потім стратили. За різними оцінками експертів, у бою під Крутами загинули від 70 до 100 молодих українців. 
Для УНР загиблі студенти одразу ж стали героями. А тепер вони є героями для всіх нас. Героями, які пішли на самопожертву заради незалежності України, так само як зраз готові йти на самопожертву і наші захисники.

     Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

     З метою вшанування пам'яті загиблих під Крутами у бібліотеці підготовлено виставку-реквієм " Крути- бій за майбутнє".

    

       Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія, як відомо, повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали. Це постійне нагадування про ціну свободи та незалежності, про те, що ми повинні пам'ятати і цінувати героїзм наших предків. Нехай їхній подвиг надихає нас на будівництво сильної та незалежної України!

   

                                        «Соборність в душах, 

                    єдність у серцях!»

( до дня Соборності України)

                         

     Щороку 22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.

  У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року лідери обох держав в українському місті Фастові підписали акт об’єднання українських земель.

  22 січня 1919 року цей договір, що увійшов у історію як «Акт злуки», був обнародуваний у Києві на Софійській площі.

   Це державне свято символізує єдність всіх українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.

 День Соборності України - традиції свята

  Головна традиція в День Соборності - це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об'єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році - тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, участь в акції взяли близько трьох мільйонів чоловік. 

    Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України. У Києві 22 січня таким чином "з'єднують" два береги Дніпра - лівий і правий, символізуючи об'єднання Сходу і Заходу України  . 

                                        Україно, соборна державо,

                                        Сонценосна колиско моя.
                                        Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
                                        Завойована в чесних боях.
                                        Твій Богдан й вінценосна Софія
                                        Повернулись до тебе з віків,
                                        Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,
                                        Як не вмер солов'їний твій спів.
                                       Україно, Шевченка надіє,
                                       Мій святий, несплюндрований гімн,
                                       Я в мовчанні твоєму німію
                                       Й воскресаю у слові твоїм.
                                       І Дніпро, і Дністер пливуть в море,
                                       Бо єднає їх кревна земля,
                                      Україно, державо  соборна,
                                       Сонценосна колиско моя!

         До Дня Соборності України у Ставківській сільській бібліотеці організована історична виставка "Соборній Україні слава нині і повік". На ній представлена література, що висвітлює найважливіші події в історії України .Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитись з початками їдеї соборності, як відбулася  підготовка та проголошення Акту Злуки.

     

    В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Тож гасло цьогорічної інформаційної кампанії – «В єдності сила».

    

 

 

       « Чистий голос народної правди»

   8 січня 2025 року ми відзначаємо 90 років від дня народження Василя Симоненка – одного з найяскравіших представників української літератури ХХ століття . Його поетичний голос і громадянська позиція і нині залишаються актуальними і наснажливими для багатьох поколінь.

    Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Його дитинство було непростим: батько пішов із сім’ї, тож малий Василь зростав під опікою матері й дідуся. Втім, ймовірно, саме це виховання сформувало його характер і вплинуло на творчість. Попри складні життєві обставини, юнак проявляв себе як талановитий лірик.
   Вступивши до Київського університету, Симоненко почав брати активну участь у літературному житті. Саме в цей період почалося формування його неповторного поетичного стилю. Симоненко закінчив факультет журналістики, після чого працював у газетах Черкащини, зокрема, у виданнях «Молодь Черкащини» та «Черкаська правда». Саме в ці роки він почав активно писати і друкувати свої вірші. 
   Головною темою творчості Симоненка стала любов до України, боротьба за свободу й утвердження людської гідності. Його поезія сповнена глибокого гуманізму, щирості та болю за долю рідного народу й любов’ю до рідної землі, відзначається глибоким ліризмом і гострою соціальною критикою. Як журналіст і поет, Василь Симоненко активно виступав за національну ідею.
   Симоненко жив в епоху тоталітаризму, коли українська культура і мова зазнавали гонінь. Його поезія стала своєрідним протестом проти цього, виразом прагнення до національного відродження. Його поезія – це щирий діалог із рідною землею.
   Симоненко вірив у незалежність України і відстоював цю ідею у своїх творах . Його поезія стала голосом цілого покоління, яке прагнуло свободи і справедливості.
 

   Україна у поезії Симоненка – це не просто географічна територія, а жива істота, з якою поет поєднує своє життя і долю . Природа України відіграє важливу роль у його поезії. Ліси, поля, річки – все це є символами краси і величі рідної землі.
 
  До найвідоміших творів Симоненка належать вірші «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти – людина?», «Задивляюсь у твої зіниці», «Де зараз ви, кати мого народу?». Ці твори стали символами українського руху за національну ідентичність і самобутність.

  

   

    1962 року вийшла перша і єдина за життя В. Симоненка збірка поезій «Тиша і грім». Симоненко також відомий як автор новел і публіцистичних статей, у яких сміливо критикував несправедливість і тоталітаризм.

  

   На жаль, життя Василя Симоненка не було довгим – поет відійшов у засвіти у 28 років. 1963 року він пішов з життя.

  Проте його твори продовжують жити. Завдяки друзям, колегам і шанувальникам його творчості, поезії Симоненка видавалися й перекладалися різними мовами світу.
   Василь Симоненко залишається важливою постаттю в історії української літератури та національного відродження. Його вірші цитують, вивчають у школах і університетах, на його честь названо низку шкіл, вулиць та літературних премій.