« Чистий голос народної правди»

   8 січня 2025 року ми відзначаємо 90 років від дня народження Василя Симоненка – одного з найяскравіших представників української літератури ХХ століття . Його поетичний голос і громадянська позиція і нині залишаються актуальними і наснажливими для багатьох поколінь.

    Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Його дитинство було непростим: батько пішов із сім’ї, тож малий Василь зростав під опікою матері й дідуся. Втім, ймовірно, саме це виховання сформувало його характер і вплинуло на творчість. Попри складні життєві обставини, юнак проявляв себе як талановитий лірик.
   Вступивши до Київського університету, Симоненко почав брати активну участь у літературному житті. Саме в цей період почалося формування його неповторного поетичного стилю. Симоненко закінчив факультет журналістики, після чого працював у газетах Черкащини, зокрема, у виданнях «Молодь Черкащини» та «Черкаська правда». Саме в ці роки він почав активно писати і друкувати свої вірші. 
   Головною темою творчості Симоненка стала любов до України, боротьба за свободу й утвердження людської гідності. Його поезія сповнена глибокого гуманізму, щирості та болю за долю рідного народу й любов’ю до рідної землі, відзначається глибоким ліризмом і гострою соціальною критикою. Як журналіст і поет, Василь Симоненко активно виступав за національну ідею.
   Симоненко жив в епоху тоталітаризму, коли українська культура і мова зазнавали гонінь. Його поезія стала своєрідним протестом проти цього, виразом прагнення до національного відродження. Його поезія – це щирий діалог із рідною землею.
   Симоненко вірив у незалежність України і відстоював цю ідею у своїх творах . Його поезія стала голосом цілого покоління, яке прагнуло свободи і справедливості.
 

   Україна у поезії Симоненка – це не просто географічна територія, а жива істота, з якою поет поєднує своє життя і долю . Природа України відіграє важливу роль у його поезії. Ліси, поля, річки – все це є символами краси і величі рідної землі.
 
  До найвідоміших творів Симоненка належать вірші «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти – людина?», «Задивляюсь у твої зіниці», «Де зараз ви, кати мого народу?». Ці твори стали символами українського руху за національну ідентичність і самобутність.

  

   

    1962 року вийшла перша і єдина за життя В. Симоненка збірка поезій «Тиша і грім». Симоненко також відомий як автор новел і публіцистичних статей, у яких сміливо критикував несправедливість і тоталітаризм.

  

   На жаль, життя Василя Симоненка не було довгим – поет відійшов у засвіти у 28 років. 1963 року він пішов з життя.

  Проте його твори продовжують жити. Завдяки друзям, колегам і шанувальникам його творчості, поезії Симоненка видавалися й перекладалися різними мовами світу.
   Василь Симоненко залишається важливою постаттю в історії української літератури та національного відродження. Його вірші цитують, вивчають у школах і університетах, на його честь названо низку шкіл, вулиць та літературних премій.