''Зоряні межі Григорія Тютюнника"

(до 100 років від дня народження Г.М.Тютюнника,українського письменника)

                                   Григорій Михайлович Тютюнник – український прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920p. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938р. майбутній письменник – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зорані межі»

 (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі» (1963). 

Роман Г. Тютюнника «Вир» (1960 – 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору. 

Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями. 

Існують спогаду дружини Г. Тютюнника – Олени Федотівни Черненко. Яка  на сторінках газети «Літературна Україна» розповіла, як створювався цей роман: «Спочатку він (Г. Тютюнник) думав показати другу світову війну, перший її період, відступ наших військ і лихоліття окупації. Однак, коли вже було написано чотири розділи, герої роману немов стали жадати від автора, щоб він переконливіше пояснював їхні вчинки, поведінку, почуття. Стало ясно, що для цього необхідно показати героїв у мирної, обстановці. Тоді автор вирішив написати трилогію» .  

Помер  Григорій Михайлович 29 серпня 1961pоку.

Г.М. Тютюнник був художником дуже вимогливим до себе. Він плекав і беріг скарбницю українського народу – мову, дбайливо ставився до слова.

Він мав «...талант людяності. І вроджений, і вистражданий», - писав про нього молодший брат Григір. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові. Мало – бачити, мало – розуміти, треба любить, бо любов – то найвищий дар, який коли-небудь може отримати людина.