"Фантастичний світ Герберта Уеллса"

До 155-річчя з дня народження          

                    «… Він був митцем попри власну волю»
                                                                                         Девід Дейчас

Герберт Уеллс (1866-1946) – англійський письменник, автор соціально-фантастичних та побутових романів, оповідань, наукових робіт з літературознавства, історії, біології. Серед його найвідоміших творів романи "Машина часу" (1895), "Острів доктора Морро" (1896), "Невидимець" (1897), "Війна світів" (1898), "Перші люди на Місяці" (1901), "Коли прокинеться той, хто спить" (1899), "Їжа богів" (1904), "Війна у повітрі" (1908), які розповідали, відповідно, про пересадження людських органів диким звірам, про невидимість, вторгнення марсіан на Землю і подорожі на Місяць. Ці романи забезпечили письменникові славу самого значного експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною саму зухвалу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ» (The World Set Free, 1914), він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу.

Вже перша повість "Аргонавти хроносу" (1888) визначила  основні теми майбутніх романів, що майже щорічно виходили з кінця 90-х років ХІХ століття. У фантастичній формі Уеллс досліджує сміливі наукові ідеї, випробовує зухвалі відкриття, ставить вражаючі експерименти.

Роман "Невидимець", в основу якого покладені дійсні наукові гіпотези щодо переломлення світла, звертається до теми наукового відкриття та його наслідків у житті винахідника та суспільства. Письменник порушує у творі ряд актуальних проблем: моральної відповідальності вченого за свій винахід; трагічної самотності науковця; обивательського ставлення до наукового відкриття; знехтування гуманістичних принципів громадянського суспільства тощо.

 

  У романі "Машина часу" Г. Уеллс звертається до проблеми майбутнього людства. Автор задається питаннями: що очікує рід людський, людину як "вид", у неосяжному майбутньому; до чого призведуть наслідки сучасних моральних і соціальних вад, у які трагічні картини розгорнуться тенденції сучасної експлуатації людини людиною, яку загрозу приховує класове розшарування суспільства. Ці питання і визначають проблематику твору.

   Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у всіх книгах Уеллса, однак його оптимізм знищила Друга світова війна, після чого він в розпачі написав книгу «Розум на краю своєї натягнутої вузди» (Mind at the End of Іts Tether, 1945),  де пророчив вимирання людства.

     Уеллс стверджує, що в кожній людині від народження живе світлий вогник мрії, готовність не піддатися інерції життя, не замикати своє «я» в чотирьох стінах самозаспокоєння та егоїзму, готовність відкрити себе світові і ввібрати його до себе. Лише за цієї умови, за Уеллсом, можливе справжнє органічне співіснування людини і світу. Природа немовби випробовує людину. Тих же, хто порушує цю умову, вона може жорстоко покарати і позбавити цього чудесного дару. Ця ж думка пронизує й інші фантастичні новели Уеллса, майже кожна з яких в тій або іншій формі підіймає тему загадкових, прихованих можливостей людини, тему чудодійного дару і тих наслідків, які спричинює неуважне ставлення до них з боку людини. В цьому, зокрема, відношенні чи не найцікавішою є ще одна широко відома новела Уеллса «Двері в стіні». Головний герой цієї новели Ліонель Уоллес має чудодійний дар: час від часу він бачить загадкові, приховані від очей усіх інших, невеличкі двері в стіні. За ними чарівний казковий світ, схожий на рай. Упродовж життя Уоллеса ці чарівні двері з'являються перед ним близько десяти разів, але лише один раз - у дитинстві він увійшов крізь них. Згадку про побачене там, у дивному казковому світі, він зберіг на все життя.

    “Острів доктора Моро”— це фантастика, що грунтується на невичерпних можливостях біології. В самому докторі Моро — талановитому експериментаторові — сучасники знаходили багато рис Томаса Хакслі. Але обдарований вчений є водночас і надзвичайно жорстокою людиною. Лабораторія, в якій Моро переформовував організми тварин, стала справжньою катівнею.    

              

  Проблематичний і роман “Війна світів”,  що вийшов наступного, 1898 року. Марсіяни, які напали на землю й почали нищити життя на ній, зовсім не схожі на людей. Вони непереможні, мають чудове технічне спорядження, в них високий інтелект, їхній напад виявляє всі недоліки людського суспільства. Люди не можуть перемогти марсіян і відновити порядок життя на землі Марсіяни гинуть тільки внаслідок власного надзвичайного вдосконалення, — від численних земних мікробів і бацил, невідомих у стерильній атмосфері Марса. Однак фантастична війна світів йри ретельному вивченні виявляється війною людства проти себе, проти загроз, що, можливо, чатують на нього в майбутньому, коли воно, завдяки безмірному розвитку науки, перетвориться на продукт чистого інтелекту.

   У романі “Коли сплячий прокинеться” акценти перенесено з проблем наукової фантастики на проблеми соціології. Нікому невідома людина з розхитаною нервовою системою впадає в летаргічний сон. А поки вона спить два довгі століття, на землі проносяться війни і пошесті. За цей час на землі відбулися величезні зміни. Технічний прогрес оновив міста й докорінно вплинув на умови життя людини. Але незмінною залишилася основа суспільного ладу людства — ті, що працюють, і ті, що користуються з наслідків чужої праці. В романі це протиріччя вкрай загострено. Змалювавши майбутнє в гіпертрофованих рисах сучасності, Уеллс для боротьби зі злом винаходить дійовий метод — народне повстання.

     В 1901-му виходить книга "Перші люди на Місяці".  Уеллс був не першим, хто відправив своїх героїв на супутник Землі. 

В наступному фантастичному романі “Їжа богів” фантастика не така вже й віддалена від реальності. Фантастичною є лише думка, що лежить в основі твору, — вчений винаходить суміш, годуючи якою, із звичайної дитини можна виростити велетня. Інженерові вдалося налагодити випуск такої суміші, і в країні зростають діти-велетні. головне — той дуалізм, складність життя й людської особистості, що розкриваються за допомогою чудового препарату. З одного боку — жалюгідне існування звичайних людей, яким властиві і страх, і заздрість, і нечесність, і тупість… З другого — ті величезні можливості добра і прекрасного, які закладено природою в тих-таки людях і які розквітають, коли для цього створено відповідні умови.     

     

В романі Уеллс передбачив поширення автомобілів, розвиток автодоріг і платні автобани. Придумав центральне опалення, електричні кухонні прилади, системи вентиляції повітря, миючі засоби та посудомийні машини. Обгрунтував поширення телефонів, доставку товарів додому і роботу вдома. І, що вражає найбільше, в епоху цегли розповів про будинки з монолітного бетону. Збулися і військово-політичні передбачення. Уеллс вважав, що воювати будуть машини, придумав снайперську гвинтівку, танк і навіть атомну бомбу.

   За своє довге життя Герберт Уеллс написав 110 книжок, не кажучи вже про статті, новели, есе, рецензії тощо - спадщина гігантська! За його творами було поставлено понад 30 кінофільмів.

   Щодо оцінки місця Уеллса-романіста в історії англійської літератури, то вона, хоч і сувора, але справедлива: Просвітитель за натурою, за своєю природою, у своєму часі письменник перебував між натуралізмом та естетизмом, конструюючи досить традиційну прозу. Щодо значення уеллсівської фантастики, більш точною видається оцінка Джозефа Конрада, який назвав Уеллса «істориком наступних століть».

    Плине час на Землі, змінюються покоління, відмирають старі і підростають нові, і перед кожним - знову і знову - постають і потребують розв'язання ті проблеми, які так яскраво і вражаюче поставив гуманіст-просвітитель Герберт Уеллс і які у технократичному суспільстві стали в ряду «вічних»: Людина - Наука - Техніка - Природа - Всесвіт.енерові вдалося налагодити випуск такої суміші, і в країні зростають діти-велетні. головне — той дуалізм, складність життя й людської особистості, що розкриваються за допомогою чудового препарату. З одного боку — жалюгідне існування звичайних людей, яким властиві і страх, і заздрість, і нечесність, і тупість… З другого — ті величезні можливості добра і прекрасного, які закладено природою в тих-таки людях і які розквітають, коли для цього створено відповідні умови.     

 "Грамотність-запорука успіху людини" 

(до Міжнародного дня грамотності)

     «Краса — це дарунок долі, ну, а грамотність — це вже від природи»

Вільям Шекспір

 Міжнародний день грамотності – свято, що відзначається щорічно 8 вересня та символізує досягнення  усього людства.

Грамотність - свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однак грамотність для всіх - дітей, молоді та дорослих - ще не до кінця досягнута мета. Боротьба з неписьменністю як і раніше залишається завданням величезного масштабу і складності. Незважаючи на помітні успіхи багатьох країн, більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи.

8 вересня 1965 року в Тегерані відбулася Всесвітня конференція міністрів освіти з ліквідації неграмотності. На честь цієї події було вирішено щорічно проводити День грамотності. Головною метою дня є акцентування уваги людей на важливості грамотного і всебічно розвиненого життя суспільства, а також необхідності його поширення.

У святкових заходах, присвячених Дню грамотності, беруть участь уряди та неурядові організації, спільноти, викладачі, учні. Також цього дня найініціативнішим людям і організаціям присуджуються спеціальні премії ЮНЕСКО за поширення грамотності.