«Мова- коріння нації»

                                   (до дня української писемності  і мови)

  Мовні цікавинки

       27 жовтня в Україні відзначається День української писемності та мови. Свято приурочене пам’яті про святого Нестора.Мова - це історія народу, його світогляд. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.У кожному слові, вимовленому рідною мовою живе сила, що об’єднує нас у єдине ціле, зміцнює наші душевні та культурні зв’язки. Ми говоримо українською, щоб бути собою, щоб зберегти і примножити те, що нам доручили предки. Вона є нашою зброєю у боротьбі за свободу і незалежність.

     Традиційно у День української писемності та мови проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Це проєкт, головна мета якого не стільки перевірка грамотності, скільки єднання довкола української мови. Долучитися до написання диктанту може будь-хто.

   Особливо важливим свято стає у дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Продовж багатьох століть мову забороняли та намагались викорінити, а над носіями вчиняли геноцид. Зараз, на жаль, ми спостерігаємо циклічність історії, тому особливо важливо вшановувати мову та не забувати про її історію.

Цікаві факти про мову:

1. Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.

2 Рекордсменом серед переведених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладали на різні мови 147 разів.

3. До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.

4. За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

5. Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово «воріженьки». Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 та 1865 року ще вживалося «вороги».

6. Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської).

7. Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською – близько 45 мільйонів.

8. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

9. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.

10. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

11. Серед слів найчастіше використовують іменник — «рука», прикметник — «великий», дієслово — «бути» і серед займенників — «він».

12. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

13. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.  У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45!

14. Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду. 

15. Українську офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.

     До уваги користувачів Ставківської бібліотеки-філії презентується книжкова виставка «Мова-коріння нації»,яка допоможе познайомитись з історією встановлення та розвитку нашої мови,народною мудрістю,славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками- словниками.

                        Майстер парадоксів - Оскар Вайльд

                                 (170 років від дня народження 1854-1900)

                                                   літературний портрет

       Оскар Вайлд - видатний англійський письменник і критик, глава англійського ес­тетизму, відомий парадаксоліст.
       Народився О. Вайлд (Оскар Фінгал О’Флаєрті Вїлс) 16 жовтня 1854 році у Дубліні (Ірландія). Син видатного ірландського хірурга, удостоєного титулу баронета. Мати Оскара Вайлда була поетесою. Тому атмосфера її літературного салону, в яко­му проминули юні роки майбутнього письменника, спра­вили на нього певний вплив.
       У 1874 році юний Вайлд став студентом Оксфордського університету, куди він потрапив завдяки винятковій еру­диції у сфері античної поезії. Там він познайомився з есте­тикою Д.Рескіна і У.Пейтера. Після закінчення університету (1878) він зробив турне по Америці, читаючи лекції про мистецтво і сучасну англійську літературу. Повернув­ся письменник до Лондона, збагачений новими враження­ми, зустрічами із знаменитими американськими письмен­никами — В.Вітменом, Марком Твеном, Г.Лонгфелло.
Свої художньо-естетичні переконання, свій символ віри Вайлд виразив у книзі “Задуми”. Вона була видана у 1891 році і до неї увійшли трактати, написані раніше: “Істина ма­сок”, “Занепад мистецтва брехні”, “Критик як художник”. У цій книзі — уже сформований естетизм Вайлда, що ґрунтується на парадоксальному утвердженні вищості мистецтва над дійсністю.
Початком творчих пошуків Оскара став вихід поетичної збірки “Вірші” (1881). Ранні його вірші позначені впливом імпресіонізму, в них виражені безпосередні враження.
Першим значним досягненням Вайлда-письменника стала книга “Щасливий Принц та інші казки” (1888), після якої з’явилася друга збірка казок “Гранатова хатина” (1891). Казки Вайлда під­креслено літературні, а деколи навіть сентиментальні, але вони захищають мораль шляхетних і чесних людей. У цьому ж році виходить і збірка оповідань “Злочин лорда Артура Севіля” та роман “Портрет Доріана Грея”. Бажаної слави письменнику вони не принесли. Тільки 1892 — 1895 роки стали для Вайлда роками бурхливого тріумфу. Одна за одною з’являються на сцені його п’єси “Віяло леді Віндермір” (1893), “Жінка, не варта ува­ги”, “Ідеальний чоловік” та “Як важливо бути поважним” (1895), і до письменника приходить і слава, і багатство. Вайлд своїми п’єсами відродив мистецтво англійської комедії, повернувши їй національний колорит. Оскар Вайлд справедливо вважається одним з найяскравіших та найталановитіших письменників другої половини ХІХ століття. Він прожив недовге, але дуже насичене і яскраве життя. Його внесок до скарбниці світової літератури і культури неможливо переоцінити.

      У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» вийшов роман «Портрет Доріана Ґрея» — це єдиний роман Оскара Вайлда, який побачив світ у 1888 році і навіки уславив ім'я письменника. Він став вершиною проповідуваного Оскаром Вайлдом естетизму і водночас великої мистецької сили заперечення декадентських крайнощів цієї концепції. Це один із найпарадоксальніших романів модернізму. За словами самого письменника, «справжня мораль цього твору полягає в тому, що всяке надуживання, так само, як і самозречення, тягне за собою покару». Моральний злочин призводить до колапсу естетики. Ще один і, можливо, найголовніший урок цього роману полягає в тому, що людина не може надміру загравати ані з мистецтвом, ані з життям.

             Одразу після першої публікації роман «Портрет Доріана Ґрея» приніс авторові багато неслави і страждань: скандал, процес, сyд і дворічне yв'язнeння. Пʼєси Вайлда після увʼязнeння автора зникли зі сцени, з книжок його влаштовано аутодафе, згадувати його імʼя в аристократичних салонах Лондона на довгі літа стало ознакою поганого тону. А по виході з yвʼязнення письменник змушений був піти на добровільне вигнання і оселитись у Франції під вигаданим імʼям, теpпіти скруту матеріальну і ще більшу — духовну, адже друзів у нього майже не зосталося, та ще й здоровʼя почало підупадати. Його дружина була вимушена змінити прізвище на Голланд — під цим прізвищем у подальшому й жили усі його нащадки.

30 листопада 1900 року у паризькому готелі свого давнього друга Оскар Вайлд помер.