«З рідним словом міцніє держава»

(до Міжнародного дня рідної мови)

Ти — чистий ковток повітря,

Що душі лікує людей!

Ти — ніжна у полі квітка,

В тобі так багато ідей!

Лунаєш ти в маминій пісні,

Зігрітій сердечним теплом.

Питання, що стали одвічні,

Дзвенять за родинним столом!

Ти — сонце моєї країни,

Без тебе народу нема!

О, мово, моя сизокрила,

О, мово, моя дивина!

 Тетяна Прокоф’єва

     Сьогодні особливий день – Міжнародний день рідної мови. У світі звучить понад 7 000 мов, і кожна з них – це цілий всесвіт, сповнений історії, пісень, слів любові й молитви.

    Українська мова – одна з наймилозвучніших і найдавніших у світі. Вона пройшла довгий і непростий шлях становлення, але завжди залишалася душею українського народу. Наше слово лунало у творах Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса та багатьох інших видатних митців, які боролися за право говорити й творити рідною мовою.

       Це не просто засіб спілкування, це наша душа, наш зв’язок із предками, наші найщиріші почуття. Нею ми сміємося й сумуємо, творимо поезію й співаємо колискові, передаємо мудрість і плекаємо майбутнє. Це пам’ять предків, історія народу, його культура та ідентичність.

    Сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність, мова стала одним із найважливіших символів національної єдності та опору. Значення мови в умовах війни стало ще більш очевидним: вона об’єднує людей, формує національну самосвідомість і демонструє нашу стійкість перед викликами. Кожен, хто говорить українською, робить свій внесок у збереження та зміцнення української державності. Саме тому важливо продовжувати підтримувати українську мову, вивчати її, розвивати та передавати наступним поколінням. Берегти рідну мову – це берегти себе. Це пам’ятати, ким ми є, і нести нашу культуру в серцях, передавати її дітям і внукам, щоб вона звучала вічно.

    Нехай наші слова завжди будуть добрими, світлими й теплими. Нехай рідна мова буде для кожного з нас не просто обов’язком, а великою любов’ю.

    Тож бережімо, плекаймо та гордо несемо у світ нашу мову!

З нагоди цього дня Ставківська бібліотека-філія підготувала виставку –перегляд.

 

(120 років із дня народження Уласа Самчука

(1905-1987),письменника,журналіста,публіциста.

Я не тому письменник українського народу, що вмію писати.

Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом.

Улас Самчук

    Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Волинської губернії, в заможній селянській родині. В дитинстві навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, а згодом у Кременецькій українській приватній гімназії імені Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська з якого він дезертував та подався до Ваймарської Німеччини, де працював наймитом в одного міщанина. В 1929-1941 poках Улас навчався в Укpaїнcькoму вiльнoму унiвepcитeтi у Пpaзi, oднaк жoднoї ocвiти нe мiг зaкiнчити чepeз вoєннi події. Пoпpи цe письменник овoлoдiв п’ятьма мoвaми.
    У 1941 році в складі однієї з похідних груп ОУН Улас Самчук побував на Волині і в той же час почав працювати в м.Рівне редактором газети. Тиpaж piвнeнcькoї гaзeти «Вoлинь» пiд йoгo кepiвництвoм cягaв 60 тиcяч пpимipникiв у нeпpocтиx 1941-1942 poкax. Однак за критику політики фашистів в 1943 році був арештований. Після виходу з тюрми Улас Самчук багато подорожував Україною, близько познайомився з реаліями тогочасного життя окупованого Києва. Саме спогади письменника про той період, про зустріч з Оленою Телігою, про київське патріотичне підпілля знайшли своє відображення в романі "Чого не гоїть огонь", основним матеріалом для якого послужив збройний опір УПА спочатку німецьким, а потім радянським військам. У цьому творі Улас Самчук намагався осмислити місце та роль українців у глобальному світі, показати глибину української душі, яку в епоху великих потрясінь випробовували на міцність та у різний спосіб два тоталітарні режими.
     Осмислюючи події далеко від України, автору не вдалося приховати ностальгію за рідним домом. Найвидатніший твір Самчука — трилогія «Волинь», де виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х років, що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
    Саме за трилогію "Волинь" українська еміграція пропонувала включити письменника в список претендентів на отримання Нобелівської премії з літератури. В силу цілого ряду причин, в числі яких відсутність у літератора паспорта та грошей на переклад, Самчук не був включений до переліку кандидатів.
У романі «Марія» (1934) відтворена трагедія голодомору на центральних і східноукраїнських землях 1932–1933 років, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
9 липня 1987 року Улас Самчук помер та був похований на кладовищі Святого Володимира в канадському місті Оквілл.

До уваги користувачів бібліотеки виставка-перегляд "Улас Самчук- Гомер XX століття ".

 

       «Ми разом,і ми єдині. Слава Україні!»

    16 лютого в Україні відзначається День єднання – особливе свято, що символізує силу нашої згуртованості. Вперше цей день відзначили в 2022 році. Це день, коли ще більшість з нас жили звичним життям, але в серці кожного українця вже оселився страх війни.

    День єднання є молодим святом. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє. Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання.

   Вже кілька років ворог безжально знищує наші міста і села, вбиває наших дітей, вимушено розлучає сім’ї. Не дамо ворогові нас залякати, піднімемо нині наш синьо-жовтий стяг вгору і нехай в усіх серцях в унісон пролунає: “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”. Бо нас об’єднує одне спільне для всіх українців бажання — жити в мирі на своїй Українській Землі! Підтримаймо країну в такий нелегкий час! Ми – єдині, в єдності наша сила і наша перемога!

Головні ідеї Дня єднання:

Патріотизм і єдність. Це свято об’єднує українців незалежно від їхнього місця проживання, мови чи політичних поглядів.

Підтримка захисників. Цього дня особлива увага приділяється військовим і волонтерам, які щодня відбивають наступ ворога, виборючи нашу свободу.

Збереження культурної спадщини. Проведення тематичних заходів на підтримку України допомагає плекати національні традиції та передавати їх наступним поколінням.

Ставківська бібліотека-філія приєдналася до святкування.

 

      День єднання залишається важливим символом нашої національної згуртованості та стійкості. Це нагадування Україні та світу про те, що разом ми здатні не лише боронити свою землю, а й будувати сильну та незалежну державу. Ніхто не може забрати в нас те, що ми маємо, адже українці звикли сміливо дивитися на всі виклики майбутнього.

Книги і Інтернет-                       найавторитетніші

         джерела інформації

                                                   інформаційний мікс

  Поза всяким сумнівом Інтернет 📶 – річ дуже корисна. Дуже багато людей у світі проводять в Інтернеті багато часу – шукають різну інформацію, читають новини, дивляться фільми, переглядають стрічки та роблять пости в соціальних мережах і т. д. Силу і плюси Інтернету заперечувати не можна, але водночас слід пам’ятати про небезпеки, які «ховаються» у всесвітній мережі, зокрема в соціальних мережах.Так, хоча багатьом з нас подобається залишатися на зв'язку в соціальних мережах, надмірне їх використання може викликати почуття залежності, тривоги, депресії й ізоляції. Численні дослідження виявили тісний зв'язок між інтенсивним використанням соціальних мереж і підвищеним ризиком депресії, тривоги, відчуття самотності, самоушкодження і навіть суїцидальних думок .

     Якщо порівнювати отримання інформації з Інтернету і з книг, то справедливо сказати, що, хоча Інтернет дає дійсно швидкий і легкий доступ до різної інформації , книги все ж надійніші, ніж джерела в Інтернеті, тому що вони пройшли перевірку перед публікацією ️. Інформація в книгах зберігається протягом тривалого періоду, тоді як інформація в інтернеті може змінюватися щогодини. Також слід зазначити, що читання книг це процес нешвидкий, тому книги дозволяють читачам краще засвоювати інформацію, реагувати на неї, аналізувати й запам’ятовувати.

       Читання книг дозволяє нам відчувати себе розумнішими і жвавішими; читання книг це процес більш творчий – читаючи книгу, ми занурюємося в її зміст, наш мозок починає працювати, наша уява «отримує крила» . Ми в жодному разі не кажемо, що Інтернет не має цінності або він не корисний, Інтернет дуже цінний і корисний️. Насправді в наш час правильно отримувати інформацію і з книг, і з всесвітньої мережі, а потім, все проаналізувавши, вирішувати, якій інформації більше довіряти.

 

До вашої уваги кілька причин, чому книги все ж кращі за інтернет 

 

Книги надійні

Інтернет може дати вам 100 000 відповідей, але читання книги може дати вам дійсно правильну відповідь, адже книга – це інформація на конкретну тему, ви отримаєте повну інформацію і знання, пов'язані з питанням, яке вас цікавить.

 

Книги розслаблюють

Так, книги розслаблюють, вони зменшують депресію, зменшують стресову тривогу, переносять нас в уявний світ, заспокоюють наш розум і тіло. Занурення у чудову історію може стати ідеальним засобом боротьби зі стресом.

 

Книги закладають життєві принципи

 Читання книги – це повільний процес, який дозволяє читачам засвоювати інформацію та реагувати на неї. Життєві принципи, згадані в книзі, мотивують читачів, дають їм новий шлях і нову перспективу, дозволяють їм дивитися на світ під іншим кутом зору, дозволяють зрозуміти, що таке справжнє щастя і реальність життя, роблять людей більш відповідальними.

 

Книги приносять позитив

Книги дають читачам мотивацію та позитив, вони діляться знаннями, які дозволяють читачеві побачити світ по-новому, вони зменшують психічний тиск, пропонуючи надійні варіанти розв’язання проблем, книги зазвичай не містять неправдивих фактів чи інформації, книги проходять ретельну перевірку перед тим, як потрапляють до друку, в Інтернеті ж є можливість підробки фактів, Інтернет відволікає користувачів вікнами та посиланнями, що вигулькують на екрану, в інтернеті є багато сторінок, на яких розміщено відео, які відвертають нашу увагу і навіть можуть зашкодити психіці. 

 

     Звісно, без Інтернету в наш час життя уявити просто неможливо, але не слід переоцінювати його можливості й переваги. Обов’язково знаходьте час для читання книг у Ставківській    бібліотеці - філії !