«Конституція Пилипа Орлика, яка випередила свій час»

(до 350 років від дня народження Пилипа Орлика, українського гетьмана)

21 жовтня 1672 року народився Пилип Степанович Орлик – політичний і державний діяч, публіцист, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні.

Навчався у Києво-Могилянській академії, де його вчителем був професор філософії Стефан Яворський. Саме за його рекомендацією молодий Орлик став секретарем канцелярії київського митрополита, а через короткий час був запрошений до гетьманської канцелярії в Батурин.

Києво-Могилянську академію Пилип Орлик закінчив у 1694 році. Навчався відмінно, проявив поетичний талант та талант ораторства, цікавився філософією й літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.

З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року був Генеральним писарем та довіреною особою Івана Мазепи. 1708 року взяв участь у виступі Гетьмана Івана Мазепи проти Петра  I.

Після Полтавської битви емігрував до Османської імперії.

5 квітня 1710 року на козацькій раді, скликаній у Бендерах, його обрали гетьманом.

Коли Пилипа Орлика обирали гетьманом, стався цей надзвичайно важливий політичний акт, який не втратив ваги й у наші дні. На козацькій раді між новообраним гетьманом, козацькою старшиною і козаками, які не захотіли служити Московії, було укладено угоду «Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорозького». Цей козацький суспільний договір відомий нині як Конституція Пилипа Орлика. Документ складався з чотирьох частин: вступу-преамбули, 16 статей, присяги гетьмана і хартії-підтвердження Карлом ХІІ гетьманства Орлика і свого протекторату.

Конституція вперше запропонувала розподіл влади на окремі гілки. Законодавча влада – Генеральна Рада, до якої мали входити генеральна та полкова старшина, представники козацьких полків (генеральні радники) і Запорозької Січі. Генеральна Рада мала скликатися тричі на рік – на Різдво, Великдень та Покрову. Впродовж часу «між сесіями» повноваження Генеральної Ради виконували гетьман і Рада генеральної старшини – вища виконавча влада. Тобто Україна фактично ставала гетьмансько-парламентською республікою. Суд за Конституцією мав бути незалежний. Уперше Орлик застосовує поняття «вільний народ», тобто населення конкретної території, яке має самоврядні права.

Чим важливий цей документ?

По-перше, тим, що це була саме Конституція всієї України, а не лише Запорозького Війська, про що свідчить чимало статей, у яких окреслено засади непідлеглості Української держави Московії та Речі Посполитої.

По-друге, визначено кордони, що відповідали кордонам часів Богдана Хмельницького.

Документ проголошував причини переходу Війська Запорозького під протекторат Шведського королівства. Його було скріплено присягою Пилипа Орлика, його підписом і державною печаткою Війська Запорозького. Згодом його затвердив
«протектор України» — король Швеції Карл ХІІ.

Рукописи скороченого варіанта (16 статей договору) і преамбули основного варіанта латиною зберігаються у Національному архіві Швеції. Загорнутий у сувій документ знайшли у глиняному горщику. Існує думка, що його переписав син Пилипа Орлика Григорій для вручення дипломатам європейських держав, але через певні обставини документ змушені були закопати.

Оригінальний рукопис договору, написаний старокнижною українською мовою, а також його пізніша копія (приблизно кінець ХVІІІ — початок ХІХ століття) зберігаються у Російському державному архіві давніх актів у Москві. В Україні є копії обох цих документів. Помер гетьман у м. Яссах (Румунія), 24 травня 1672 року.