«САМІТНИК В ОКЕАНІ ЖИТТЯ…»
(літературний експрес)
«Я щасливий, бо маю Божу поміч
написати твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в
духовному житті мого народу, особливо в майбутньому».
/Василь Барка/
16 липня виповнюється 115 років від дня народження талановитого
поета, прозаїка і публіциста українського зарубіжжя Василя Костянтиновича Барки
(справжнє прізвище Очерет) (1908-2003).
Ім'я Василя
Барки, що проживав далеко за межами рідної землі (США), про твори якого в
діаспорі написано багато критичних та літературознавчих досліджень, для нас,
українців на Україні, поступово відкривається. Він прийшов до нашого читача
наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньовідомий роман
«Жовтий князь». Нинішні можливості ліквідації "білих плям" у нашій
історії, культурі, літературі вселяють надії і на вивчення інших духовних
набутків української діаспори.
Його літературна
спадщина – це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів та літературної
критики. Читачам Василь Барка відомий завдяки поетичним збіркам «Шляхи» (1930)
та «Цехи» (1932), романам «Океан» і «Рай» (1951), повісті «Жовтий князь»
(1963), перекладові Шекспірового «Короля Ліра» та «Апокаліпсису», перекладеному
для українського видання Біблії. В Німеччині вийшли друком збірки його поезій
«Апостоли» і «Білий сніг». Переїхавши до США, поет видав збірки: «Трояндовий
роман», «Псалом голубиного поля», «Царство», «Лірник», роман у віршах «Свідок
для сонця шестикрилих». Василь Барка знаний і як драматург (п’єса «Господар
міста», драматична поема «Кавказ»), і як автор критичних есе «Хліборобський
Орфей, або Клярнетизм», «Правда Кобзаря», а також двох збірок статей
«Жайворонкові джерела», «Земля садівничих», «Вершник неба».
Лауреат міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).
1963 року вийшов в світ роман митця,
над яким він працював понад 25 років. Це був «Жовтий князь» - один з
найпомітніших творів української прози ХХ століття.
Твір Василя Барки «Жовтий князь» - це роман, що відтворює надзвичайно болючу частину нашої історії, яку з болем згадує чи не кожна українська родина. Барка засвідчив цю трагедію як очевидець, як жертва, як щирий уболівальник за долю України.
Його високохудожня праця, через десятки літ прийшовши на рідну землю, гідно долучилася до національної духовної скарбниці: загиблим – як пам’ятник, живим - як пам’ять і духовна естафета задля збереження нашої незалежної держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар